Літературна спадщина А.с Пушкіна надзвичайно велика і різноманітна, але особливе місце в його творчості завжди займало звернення до історії. Це стосується і знаменитої «Пісні про віщого Олега», яка визначається фахівцями як балада.
Що передбачає подібний жанр і чому саме до нього звертається поет, створюючи розповідь про відомого князя?
Особливості жанру
«Пісня про віщого Олега» Пушкін писав на основі давньоруському літописі. Саме звернення до історичного сюжету й обумовлює часто створення балади, зокрема, історичної. Взагалі, балада – це ліро-епічний твір, написаний у віршованій формі і характеризується напруженим сюжетом. У випадку з «Піснею…» Пушкіна – це передбачення князеві смерть від улюбленого коня, і потім загибель його вже від праху вірного друга.
Інші ознаки балади – строга композиція з зав’язкою, кульмінацією і розв’язкою; сильні герої-особистості; містичне чи таємниче подія, що впливає на долю головного персонажа; почуття автора переплітаються з настроєм і переживаннями створюваних ним образів.
Як же проявляються риси балади у творі А. Пушкіна?
«Пісня про віщого Олега»: жанр і сюжет
На перший погляд, поет просто оповідає про подвиги реального історичного діяча. Російський князь Олег, прозваний віщим за свій гострий розум, мудрість, далекоглядність, здатність протистояти навіть самим підступним ворогам – Пушкін у «Пісні про віщого Олега», жанр якої балада, згадує, наприклад, про славний похід на Царгород – зустрічається з чарівником, предсказавшим йому смерть від коня, з яким князь ніколи не розлучався. Зустріч важко назвати випадковою, оскільки головного героя турбує його подальша доля. І вже тут ми бачимо ознаки балади як жанру: славний воїн, дійсно сильна і героїчна особистість, намагається заглянути в майбутнє.
Після розмови з волхвом, Олег намагається обдурити долю і наказує видалити від себе коня. Через кілька років, дізнавшись, що вірного друга більше немає в живих, князь нарікає на чарівника і відправляється до місця, де покоїться прах бойового друга. Тут-то він і приймає смерть від змії, выползшей з черепа. Швидше за все, даний епізод з життя історичного діяча є містичним, але суть його в тому, що передбачення, почуте колись від волхва, повністю збувається, і, відповідно, наявність містики, року, випадковість, властиві баладою як жанром «Пісні про віщого Олега» Пушкіна, повністю себе виправдовує.
Форма твору
В літературі існує поняття балладной строфи, коли кількість стоп у непарних і парних віршах різниться. Поет у своєму творі вдається до трьох – і четырехстопному амфибрахию з перехресною (1-3, 2-4) і парної (5-6) римою. Це надає оповіданню рівний, спокійний тон і повністю підтверджує належність твору Пушкіна «Пісня про віщого Олега» до жанру балади.
Заслуговують уваги і стежки, що грають велику роль у створенні образів. Так, виразність і ліричність оповіданню додають епітети («Олег – віщий», «хазари – нерозумні» тощо), порівняння (змія уподібнене «чорній стрічці»), уособлення («дощі миють»), метафори (про князя – «щадять переможця роки»). Споріднюють твір з баладою також архаїзми (сокира, тризна), застарілі конструкції.
Основна думка балади
На відміну від літописного джерела, поет приділяє мало уваги опису подвигів князя. Для нього головне – зустріч героя з волхвом, що наводить на думку про призначення людини і його неминучої долі. Саме на це вказує у творі А. С. Пушкіна «Пісня про віщого Олега» жанр.
Тема фатуму, як вже зазначалося вище, – відмітна особливість балади. Але у Пушкіна вона тісно пов’язана з іншою не менш важливою для автора ідеєю – про призначення поета і його відносинах з владою.
Олег не зміг протистояти долі: відмовившись від свого коня, він скорився її волі. Але навіть у цьому випадку рок його наздогнав, чому князя, виграв чимало бойових битв, не можна вважати переможцем у цій нелегкій і дещо містичною сутичці з власною долею.
Інша справа – чарівник. Під час розмови він не схиляється перед великим Олегом, що уособлювали собою владу і силу, а наголошує, що волхви завжди і скрізь говорять лише правду, оскільки покірні лише богам. Саме гордовитий відповідь чарівника приваблює Пушкіна в «Пісні про віщого Олега» – жанр її визначено як балада, а основна думка полягає в справжнє призначення поезії. Правоту цього підкреслює той факт, що провісник в кінцевому підсумку виявився прав: як не намагався Олег уникнути долі, вона все одно його наздогнала, причому містично і в найнесподіваніший момент. І це дає остаточну відповідь на питання, який жанр «Пісні про віщого Олега» Пушкіна.
