Олександр Іванович Купрін був письменником романтиком. Його твори «Гранатовий браслет» і «Поєдинок» підтверджують це. Але його романтизм чисто російська, тобто він надзвичайно реалістичний і, тим не менш – це романтизм.
Таке ж дивне враження виникає у читача від серії нарисів Купріна «Лістригони». Спочатку читати їх нудно. Але прочитавши твір від кірки до кірки, починаєш розуміти, що це не нариси про побут певної групи населення Кримського півострова, а низка суворих романтичних історій з буденного життя кримських греків, які називають себе «лістригони».
У нарисах розповідається про живуть тут людей з великою теплотою і в теж час ми бачимо перед собою образи гордих і сміливих людей, схильних, звичайно, і до авантюр. Життя не легка і тому їм подобається посидіти в затишній таверні, випити вина молодого і послухати цікаві розповіді бувалих рибалок.
Основний їх промисел – рибальство. Звичайно, влітку у них гостюють дачники, і в курортний сезон життя в балаклавській бухті вирує, що приносить сім’ям рибалок додатковий дохід. Але в жовтні гості роз’їжджаються і восени і взимку вони займаються тільки рибальством. В залежності від сезону ловлять макрель, кефаль або білугу. А коли приходить бору, доводиться залишатися на березі, сидіти в кав’ярні і слухати чи розповідати історії, що трапилися тут, в Балаклаві. Історій багато, і про сміливих рибалок, які не побоялися вийти в море, коли дме бору. І про облогу Севастополя. І про затонулих кораблях із золотом.
Нариси читаються легко, написані вони яскраво і мають велику пізнавальну цінність. І зараз, читаючи їх, ми з цікавістю занурюємося в побут кримського містечка початку минулого століття, дізнаємося про характер жителів Балаклави, їх звичаї, турботи та відпочинку.
Складно сказати, чому Олександр Купрін написав ці нариси. Напевно спонукала його на це атмосфера кримського містечка, що так відрізнялася від всієї решти Росії, в якій переплелися важка праця, легенди і пригоди.
