В кінці дев’ятнадцятого століття А. В. Купрін був керуючим маєтком у Волинській губернії. Під враження від чудових краєвидів того краю і від драматичної долі його мешканців, він написав цикл оповідань. Прикрасою цієї збірки стала повість «Олеся», що розповідає про природу і справжньої любові.
Повість «Олеся» – один з перших творів Олександра Івановича Купріна. Воно вражає своєю глибиною образів і незвичайним сюжетним поворотом. Ця повість відносить читача в кінець дев’ятнадцятого століття, коли старий уклад російського життя зіткнувся з надзвичайним технічним прогресом.
Твір починається з опису природи краю, куди по справах маєтку приїхав головний герой Іван Тимофійович. На вулиці зима: хуртовини змінюють відлиги. Уклад мешканців Полісся здається Івану, звиклому до міської метушні, незвичайним: у села і досі панує атмосфера забобонних страхів і боязнь нововведення. Час ніби зупинився в цьому селищі. Не дивно, що саме тут головний герой зустрів чаклунку Олесю. Їх любов спочатку приречений: надто різні герої постають перед читачем. Олеся – поліська красуня, горда і рішуча. В ім’я любові вона готова піти на багато що. Олеся позбавлена хитрощі і користі, їй чуже себелюбство. Іван Тимофійович ж навпаки нездатний на прийняття рішень, у повісті він постає як людина несміливий, невпевнений у своїх вчинках. Він до кінця не уявляє свого життя з Олесею, як з дружиною.
З самого початку Олеся, володіє даром передбачення, відчуває неминучість трагічного кінця їх любові. Але вона готова взяти всю тяжкість обставин. Любов дарує їй впевненість у власні сили, допомагає вистояти всі тягарі і поневіряння. Варто зауважити, що в образі лісовий чаклунки Олесі А. В. Купрін втілив свій ідеал жінки: рішучою і мужньою, безстрашної і щиро люблячої.
Фоном відносин двох головних героїв повісті стала природа: вона дзеркально відображає почуття Олесі та Івана Тимофійовича. Їх життя на мить перетворюється в казку, але тільки на мить. Кульмінацією повісті стає прихід Олесі в сільську церкву, звідки місцеві жителі проганяють її. Уночі цього ж дня розгорається страшна гроза: сильний град знищив половину врожаю. На тлі цих подій, Олеся з бабусею розумію, що забобонні селяни неодмінно звинуватять в цьому їх. Тому вони вирішують піти.
Остання розмова Олесі з Іваном відбувається в хатинці в лісі. Олеся не говорить, куди йде і просить, щоб він не шукав її. У пам’ять про себе дівчина дарує Іванові нитку червоних коралів.
Повість змушує задуматися про те, що таке любов у розумінні людей, на що здатний в ім’я неї людина. Кохання Олесі – це самопожертва, саме її любов, як мені здається, гідна захоплення і поваги. Що ж стосується Івана Тимофійовича, то легкодухість цього героя, забавляє засумніватися у щирості його почуттів. Адже якщо ти когось любиш, то хіба дозволиш, щоб коханий чоловік страждав.
Короткий аналіз оповідання Купріна Олеся для 11 класу
Твір «Олеся» було написано Купріним, коли до людей, які займаються лікуванням травами, ставилися з побоюванням. І хоча багато хто до них приходили лікуватися, в своє коло православних селян особливо не пускали, вважаючи чаклунами, у всіх своїх бідах звинувачуючи їх. Так вийшло і з дівчиною Олесею та її бабусею Мануйлихой.
Олеся виросла серед лісу, пізнала багато таємниць, пов’язаних з травами, навчилася гадати, заговорювати хвороби. Дівчина виросла безкорисна, відкрита, розважлива. Вона просто не могла не сподобатися Івану. Все сприяло зав’язуванню їх відносин, які переросли у кохання. Сама природа допомагала розвиватися любовних подій, світило сонечко, вітерець грав листям, навколо щебетали птахи.
Іван Тимофійович, наївний молодий чоловік, зустрівши безпосередню Олесю, вирішив підпорядкувати її собі. Це проглядається в тому, як він її вмовляє відвідати церкву. На що дівчина погоджується, знаючи, що це робити не можна. Вмовляє її поїхати з ним і вийти за нього заміж. Він навіть про бабусю подумав, якщо вона не захоче жити з нами, в місті є богадільні. Для Олесі такий стан речей абсолютно неприйнятно це зрада по відношенню до близької людини. Вона виросла в гармонії з природою і для неї багато речей цивілізації незрозумілі. Незважаючи на те, що молоді люди зустрічаються і на перший погляд у них все добре, Олеся не довіряє своїм почуттям. Ворожачи на картах, вона бачить, що продовження їх відносин не буде. Іван ніколи не зможе її зрозуміти і прийняти такою, яка вона є, а суспільство, в якому він живе тим більше. Такі, як Іван Тимофійович люблять підпорядковувати собі, але не у всіх це виходить і швидше вони самі йдуть на приводу обставин.
Олеся і її бабуся приймають мудре рішення, щоб не ламати своє життя і Івана Тимофійовича таємно залишають насиджене місце. Людям з різних соціальних груп важко знайти спільну мову ще важче влитися в нове середовище. Протягом усього твору автор показує наскільки різні ці двоє закоханих. Єдине, що їх пов’язує це любов. У Олесі вона чиста і безкорислива, у Івана егоїстична. На протиставленні двох особистостей і побудовано весь твір.
Аналіз повісті для 11 класу
