Роман автора «Доктор Живаго» починається з твору «Гамлет», у майбутньому дуже відомим, оскільки тут ми знаходимо відповідь, чим є наша сутність, і чи можемо ми не зраджувати своїм принципам і поглядам на життя, поки здатні мислити і дихати.
Цей твір з’явився досить часто. Тоді, коли Б. Л. Пастернак перекладав з першоджерела роботу Шекспіра «Гамлета» і саме його переклад вважається найкращим варіантом. А в процесі роботи, поет сильно поринув у трагедію головного персонажа, перед його не легким життєвим вибором. Але у своєму вірші він присвятив не одній людині, а всім, хто тут присутній. Тому його рядки починаються з наступних слів: «гул затих. Я вийшов на підмостки, притулившись до одвірка».
Потрібно відзначити, що розкриваючи емоції, якими наповнені актори в «Гамлеті», автор пише не лише про них, його образ набагато глибше і просторіше. І, незважаючи на те, хто ти є, у кожного рано чи пізно буде стояти вибір, зробити яку – небудь дію, рішення, вчинок, і, зважившись на щось завжди буде величезне відчуття хвилювання, неспокою. Правильно ти вчинив на даний момент, не буде жалю через якийсь час, що вже нічого не можна виправити, повернути. Від чого головний персонаж, звертаючись до глядачів, запитує: «Якщо тільки можна, Авве Отче, чашу цю повз пронеси», і від того, наскільки ти чудово виконав свою роль, настільки успішно все складеться в твоєму житті.
Аналіз вірша Гамлет за планом
