Марина Цвєтаєва захоплює своєю поезією кожного читача. У неї особливе світосприйняття. Склад Цвєтаєвої пізнаваний. Багато уваги приділяється в творчості відносин зі світом, людьми, батьківщиною. Як і у більшості поетів двадцятого століття, у Марини Цвєтаєвої були складні відносини не тільки зі своїм внутрішнім світом, але і з владою Рад.
Її твори не публікували, вважаючи творчість поетеси не гідним уваги. Оббиваючи пороги видавництв поетеса намагалася публікуватися. Але спроби були безуспішні. Тоді Мариною Цвєтаєвої прийнято рішення покинути Росію, і поетеса емігрувала до Праги.
У 1934 році в Празі Мариною Цвєтаєвої написано вірш “Туга за батьківщиною!”. Воно пройняте болем і почуттям невизначеності. В ньому вся гіркота розставання з рідною землею, і відчуття непотрібності свого народу. Розчарування і туга в метанні думки. Читаючи вірш мимоволі відчуваєш біль душі талановитої людини, не визнаного своєю країною.
Так край мене не вберіг
Мій, що і самий пильний сищики
Вздовж усієї душі, всієї – поперек!
Рідного плями не знайде!
Скільки самотності в словах, розлука героїні з батьківщиною позбавляє її коренів, підтримки: «…ощетиниваться полоненим левом», «камчатським ведмедем без крижини», «колода, що залишився від алеї”.
Але закінчення вірша перевертає і наповнює його зовсім іншим змістом. Якщо на протязі всього твору охоплює почуття відчуженості, і навіть трохи роздратування, то
Але якщо по дорозі – кущ
Встає, особливо – горобина…
Всього два рядки дають відчуття надії, прагнення, спогадів. Цвєтаєва виживає на чужині, їй не легше далеко від дому. Незважаючи на удавану байдужість поетеса зберігає надію на повернення додому.
Її мріям судилося збутися, Цвєтаєва повернеться на батьківщину. Але так і буде виживати і творчістю своїм чіпати лише деякі душі.
Аналіз вірша Туга по батьківщині за планом
