Аналіз вірша Тютчева Літній вечір

У ліриці Федора Івановича Тютчева темі природи відведено особливе місце. Саме з нею пов’язані щирі, світлі почуття і настрої відомого поета. Кожне явище навколишнього світу надихала його на створення чергового великого твору. Від хвилювань душі, переживань поета тягнеться нитка до створення цілісного образу природи і людини, наділеного рисами живої істоти. Саме таке незвичайне злиття низки явищ природи і особливостей руху і поведінки, характерних для людей, що спостерігається у вірші Ф. Тютчева “Літній вечір”.

Центром милування автора стає звичайний захід. Однак, завдяки заворожливому переміщення у вечірній час доби сонця, виникає ототожнення землі з живою з сутністю, плавно знімає убір з голови. Подібний опис сонця дозволяє побачити особливості літніх вечорів з іншої сторони. Цьому допомагають використані автором у вірші засоби, здатні наділяти окремі явища чи природу в цілому характерними для людини ознаками. Присутність виразних метафор і епітетів підкреслюють рух почуттів поета, змушують замислитися глибше про зашифрованих образах природи, які завдяки їх використанню стають зримими.

З особливим трепетним почуттям зображує автор результат дня, наближення ночі, виділяючи вечір яскравою плямою у творі, ніби охоплений полум’ям він занурюється в хвилю морську. Безцінні і моменти, пов’язані з описом зірок, поступово з’являються на небі. Створюючи відчуття уподібнення природи людині, “зірки небесний звід підняли своїми вологими головами”. Поступаючись місце довгоочікуваної вечірньої пори, день забирає з собою спеку і спеку. Легко і вільно дихати прохолодним повітрям. Його автор порівнює з небесною річкою, яку з нетерпінням чекає кожна частинка природи.

В описі цього пейзажу немає відображення настрою, думок, душевних поривів поета, незважаючи на його складні життєві обставини. Насолоджуючись лише тим, що з’являється в даний момент і доставляє радість – саме це хвилює Тютчева. Особисті переживання відсутні або відходять на задній план. Адже природі письменника властиво змінюватися, час від часу вона переходить з одного стану в інший. Тому автор не бажає пропускати подібні миті. Споглядати швидкоплинні перетворення, не піддаючись емоціям, віддалившись від реальності – особливість пейзажної лірики поета і цього вірша. Кожне з віршів віршів, написаних четырехстопным ямбом, звучить як гімн рідній землі, якої автор відданий і гаряче її любить.

Дивіться також:  Аналіз вірша Тютчева Неохоче і несміливо 6 клас

Аналіз вірша Літній вечір за планом