Аналіз вірша Батьківщина Цвєтаєвої
Осмислення своїх відносин з рідною країною – важливий момент у творчій біографії кожного літератора. Поети намагалися визначити своє місце на батьківщині, місце батьківщини в світі і в своїй душі ще з часів романтиків, які зверталися до історії своєї держави і на її тлі рефлексували про справжній стан справ.
Поети двадцятого століття, пережили революцію, спостерігали крах національного свідомість і побудова «з нуля» нової ідеології, особливо гостро ставили питання відносин «я – батьківщина» і «батьківщина – світ», намагаючись при цьому не тільки осмислити такі відносини, але і дати їм якусь емоційну оцінку – «добре» або «погано». Марина Цвєтаєва нерідко у своїй творчості звертається до цієї теми.
Вірш «Батьківщина» – яскравий приклад того, як емоційна поетична оцінка не може розташуватися на шкалі між «плюсом» і «мінусом», і вимагає інших категорій мислення. Дуже близько за настроєм це вірш до подібних творів Блоку, з творчістю якого, як і з ним самим особисто, поетеса була знайома. Вже в першій строфі затверджується складність завдання, яку бере на себе автор – говорити про батьківщину.
Мова при цьому називається «непіддатливою»; і заперечується думка про те, що говорити про рідну країну – це легко. Останній вірш першої строфи повториться двічі – «чужина» у другій строфі стане частиною оксюморона «батьківщина – чужина», на якому побудована центральна частина вірша; у фіналі батьківщина називається «гординею». Важлива лексична конотація цього слова – гординя у читача покликана викликати асоціації з одним із смертних гріхів; така сакральність нагнітає пафос вірша. Звернення «ти» на початку останньої строфи в такому контексті може викликати асоціації з зверненнями до біблійного Бога; і тоді лірична героїня представляється мало не мученицею, яка віддає на пласі життя за віру в Землю Обітовану. Чіткого сюжету вірш не має, просторово-часові відносини теж порушені.
По мірі розвитку авторської думки простір все більше розширюється – «калузький пагорб», «далина», «до горніх зірок», а потім різко звужується до кінематографічного великого плану, в який поміщаються тільки губи і плаха. Героїня, на початку затвердила, що говорити про батьківщину неможливо, починає говорити про «дали» (пор. «Велике бачиться на відстані» – Єсенін; заяви Гоголя про те, що з Риму йому «краще видно Росію»). Про батьківщину як про чужині їй говорити легше, і легше прийти до усвідомлення нерозривного зв’язку себе і батьківщини.
Ця думка сповнена високого пафосу. Повністю виразити його Цвєтаєвої допомагає вибір інтонаційного типу вірша. «Батьківщина» – говорной вірш ораторського типу з великою кількістю вигуків і характерною для цього типу високою лексикою («горніх» – очевидно відсилає до одической традиції; «чвари», «цей»), складністю синтаксичних конструкцій. Так авторська думка знаходить своє вираження в метричному, синтаксичному, лексичному та інтонаційному характер вірша.
9 клас
Аналіз вірша Батьківщина за планом
