Гуляла Рибиця в прісному озері, та раптом хвиля підхопила її й понесла в солоне море. Побачила вона тварюк морських і стала над ними знущатися: «Ах, які ви потвори, рила неотесані, а я — подивіться-но — вся тонка, та вишукана, і дядько мій — сам озерний князь!» Не винесла морська Рыбища такого сорому від басурманки-рыбицы: «Хоч і солона моя правда, але доведеться тобі мене вислухати: як загребуть нас одним неводом, так витягнуть на берег морський, тут зберуться всі на мене витріщатися, пальці гнути, та заламувати ціну, а за тебе-дрібноту і гроша ламаного не дадуть!»
Байка Езопа Дві Риби – морська і озерна
