Побачив Галченя, що у Голубів у голубнику завжди тепло, затишно і вдосталь їжі. Пофарбувався він білилами і влетів у голубник. Спершу він їв мовчки, і Голуби прийняли його за свого. Але тут він осмілів, і закричав по-галочьи.
Голуби відразу зрозуміли, з ким мають справу, і з ганьбою витурили чужинця. Довелося Галчонку повертатися у своє бідне гніздо, але брати не визнали його з-за білого пір’я, і не впустили. Так і бовтається голодний Галченя один, не знаючи, куди податися.
Ах, бідолаха: зазіхав на чуже, — і свого позбувся.
