Голодна галка всілася на смоковницю. Там вона побачила смокви, зимові, недостиглі, і вирішила дочекатися, поки вони дозріють. Побачила лисиця, що галя сидить і не відлітає, дізналася у неї, у чому справа, і сказала: “Дарма ти, люб’язна, на щось сподіваєшся: потішитися такою надією, мабуть, можна, але насититися – ніколи”.
Проти людини, засліпленої жадобою.
