Ластівка звила собі гніздо під крышею суду. Одного разу, коли вона полетіла, заповзла в гніздо змія і з’їла її пташенят. Повернулася ластівка, побачила порожнє гніздо і стала гірко плакати. Інші ластівки намагалися розрадити, адже не їй одній довелося втрачати дитинчат. Але вона відповіла: “Не стільки про дітей я плачу, скільки про те, що я стала жертвою насильства в такому місці, де інші жертви насильства знаходять допомогу”.
Байка показує, що тоді найважче людям образи, коли вони приходять від того, від кого їх менше всього чекаєш.
