Лев не раз скаржився Прометею: створив його Прометей і великим, і красивим, в пащі у нього гострі зуби, на лапах – сильні кігті, всіх він звірів сильніше. “І все-таки, – говорив лев, – боюся я півня!”
Відповідав йому Прометей: “Даремно ти мене звинувачуєш! Все, що я міг зробити, ти від мене отримав; просто душа у тебе занадто слабка!” Почав лев плакатися на свою долю і скаржитися на свою боязкість і вирішив нарешті покінчити з життям. Йшов він з такою думкою і зустрів слона, привітався і зупинився поговорити. Побачив він, що слон весь час ворушить вухами, і запитав: “Що з тобою, чому в тебе такі неспокійні вуха?”
А навколо слона в цей час як раз пурхав комар. “Бачиш, – сказав слон, – он цього, який маленький і дзижчить? Так от, якщо він забереться мені у вухо, то я загинув”. Сказав тоді лев: “Навіщо мені помирати? Адже я повинен бути настільки ж щасливішими слона, наскільки півень сильніше комара!”
Ти бачиш, як могутній комар: навіть слон його боїться.
