Лисиця, утікаючи від мисливців, побачила дроворуба і почала благати, щоб він її прихистив. Дроворуб велів їй увійти і сховатися в його хатині. Трохи згодом здалися мисливці і запитали дроворуба, не бачив він, як пробігала тут лисиця? Той відповідав їм вголос: “Не бачив”, – а рукою між тим подавав знаки, показуючи, де вона сховалася. Але знаки його мисливці не помітили, а словами його повірили; ось дочекалася лисиця, щоб вони поскакали, вилізла і, не кажучи ні слова, пішла геть. Дроворуб почав її лаяти: він її врятував, а від неї не чує жодного звуку подяки. Відповіла лисиця: “подякувала би я тебе, коли б тільки твої слова і діла твоїх рук не були так несхожі”.
Цю байку можна застосувати до таких людей, які речі говорять гарні, а справи роблять дурні.
