Осел побачив на галявині Ліру. Він наблизився до чудасії і став чіпати її своїм копитом. Задзвеніли струни. «Яка чудова штука, — подумав Осел, — але мені вона абсолютно ні до чого, адже я в музиці профан. Ах, якщо б хто-небудь інший, більш обізнаний у музиці, знайшов її, якими божественними мелодіями я насолоджувався б тепер! Так, скільки талантів зникає з-за простій випадковості».