Осел і собака йшли разом по дорозі. Знайшли вони на землі запечатане письмо; підняв його осел, зламав печатку, відкрив і став читати, щоб собака чула, а в листі йшлося про скотний корм: про сіно, про ячмінь, про солому.
Гидко було собаці слухати, як осел про це читає, і сказала вона ослові: “Пропусти, дружок, трошки: може, там знайдеться що-небудь і про м’ясо і про кісточки?”
Переглянув осел весь лист, але нічого не знайшов, про що собака питала. Сказала тоді собака: “Кинь, друже, цей лист знову на землю: немає в ньому нічого путнього”.
