Позаздрив селянин сусідові, побачивши огрядні його хліба. Зловив він лисицю, запалив їй хвіст, і пустив її, охоплену полум’ям, на сусідське поле — хай воно згорить, і ніхто не дізнається, звідки взявся вогонь! Але не тут-то було, — Фортуна візьми та й поверни лисицю замість сусідського поля на його власне. Ось воно-то і згоріло дотла.
А треба було б йому знати, що поганий сусід, бажаючи нашкодити іншому, насамперед, капостить самому собі!
