Селянина на пасовище застала негода, і він не міг вийти з хатини, щоб дістати їжу. Тоді він з’їв спочатку своїх овець. Буря не вгавала; тоді він поїв і кіз. Але негоди кінця не було видно, і тоді, в третю чергу, взявся він за орних волів. Тут собаки, дивлячись, що він робить, сказали один одному: “Пора нам звідси тікати: коли господар не пошкодував і волів, що з ним працюють, то нас і поготів не пощадять”.
Байка показує, що остерігатися найбільше треба тих, хто навіть своїх близьких не коливається образити.
