Як-то раз Аполлон, ватажок Муз, попросив у Зевса дар пророцтва, щоб стати кращим у світі оракулом. Зевс погодився.
Став Аполлон всім передвіщати їх майбутнє, і дивувались люди премудрості його.
Подумав Аполлон: «Може, я й справді такий розумний», — і став ще більше задирати ніс перед іншими богами.
Не сподобалося це Зевсу: «Провчу хлопчиська, покажу йому, хто на Олімпі господар!» І вигадав Зевс для людей такі сновидіння, щоб вони віщували їм майбутнє.
Тут виявився Аполлон нікому не потрібен зі своїми пророцтвами. Став він благати Зевса пощадити його, і повернути йому утраченнное могутність. Недовго думаючи, Зевс пробачив Аполлона і, на додаток до правдивим снам, вигадав сни брехливі. Люди зрозуміли, що снам тепер не можна довіряти, і знову стали просити прорікань у Аполлона.
