Вовк ходив по полю і побачив ячмінь; є його він не міг і тому повернув і пішов геть. Зустрівши по дорозі коня, він привів його до цього поля і сказав, що знайшов тут ячмінь, але сам їсти не став, а зберіг для коня: чи так вже йому приємно чути, як кінь жує колосся.
Відповів на це кінь: “Ну, любий, якби вовки могли ячменем годуватися, не став би ти вухо перш черева потішати”.
Байка показує, що людині, поганого від природи, довіри не буде, що б він не обіцяв.
