Доповідь на тему Микола Гоголь повідомлення

Великий сатирик XIX століття, Гоголь Микола Васильович, народжений у 1809 р., був уродженцем українського хутора Великі Сорочинці. Його батьки були бідними поміщиками.

Будучи вихованцем гімназії вищих наук р. Ніжина, Гоголь виявляв великий інтерес до книг і образотворчому мистецтву. Це допомогло Миколі створити аматорський театр, у якому гімназисти виступали за його авторських постановок.

Будучи учнем гімназії, письменник став збирати твори фольклору – народні пісні, вірші. Там же з’явився його словник малоросійської лексики. Він брав активну участь у літературному гуртку, випускав свої перші твори у рукописних журналах.

Закінчивши в 1828 р. навчання, Микола Васильович відправився в Петербург, де поступив на держслужбу. Ця робота не принесла йому ні доходу, ні задоволення, і він, залишивши посаду службовця, став педагогом однієї з шкіл.

У столиці у письменника розширилося коло знайомих і однодумців. Його друзями стали Ст. А. Жуковський, П. А. Плетньов, А. С. Пушкін. Натхненний їх творіннями, у 1831-1832 рр. Гоголь випустив «Вечори на хуторі поблизу диканьки» – книгу, основою якої стало життя народу з його фольклором і традиціями.

Це творіння мало великий успіх і визнання.

Після в житті письменника розпочався переломний період. Йому потрібні були нові образи й теми. «Миргород» і «Арабески», стали такими успішними творами письменника, збірки були випущені в 1835г. Тоді ж Гоголь продовжив працювати над «Петербурзькими повістями», розпочатими в 1831р.

В 1836р. відбулася прем’єра «Ревізора». Комедія не мала тріумфальний успіх: багато хто не сприйняли спектакль, висміює чиновницьку бюрократію; і звинуватили автора за «неправду». В результаті Гоголю довелося неодноразово переробляти твір. В цей же час письменник допомагав Пушкіну у публікації нового журналу «Современник».

Дивіться також:  Роль застарілих і книжкових слів у мовленні (публіцистичної та художньої)

З 1836 р. письменник проживав у Європі, де почав працювати над «Мертвими душами» – книгою, сюжет якої подарував йому Пушкін.

У 1842 р. після повернення письменника на Батьківщину, він видав перший том «Мертвих душ», і після – знову відбув за кордон.

Після видання першої частини поеми у Гоголя з’явилося багато недоброзичливців. Тривоги з цього приводу привели його до духовної кризи і психічному захворюванню.

Для відновлення душевного спокою письменник часто міняв обстановку. Але це не дало очікуваних результатів. Він став самотній. Гоголь посилено працював над виданням другого тому поеми. Незабаром у письменника стався новий стрибок душевної хвороби, в якому він знищив усі рукописні тексти і другу частину «Мертвих душ», залишивши недоторканими лише сім голів.

У 1852 р. письменник помер. Його тіло поховали в Свято-Данилівському монастирі, а в 1931 р. відбулося перепоховання на Новодівичому кладовищі.