Творіння Купріна з заголовком «Тапер» було розташовано в одному відомому друкованому виданні «Одеські новини» у грудні 1990 року. Письменник заявляв, що воно базується на моментах, які у свій час, дійсно відбувалися. Тим не менше автор найбільше хотів позначити його розсудливість.
Рубінштейн — професійний російський піаніст, музикант, диригент, добродушна, безкорислива, великодушна особу, яка вважалася досить шанованою особистістю серед суспільства. Антон Григорович вважається персонажем, який займає одне з центральних місць оповідання “Тапер” Олександра Купріна. Його змальовують, як людину невеликого зросту і широкого в кістки. Він був чоловік великого світу, так як ця гордовита, халатна і вишукана простота була характерна тільки цим людям. Рубінштейн стоїть у ряду найбільших адептів фортепіанного виконавства всіх часів.
Дивлячись на нього, негайно можна було зробити висновок, Рубінштейн вже звик відчувати себе ідентично вільно і перед великою кількістю людей, і в малехонькой кімнаті, і в коридорах царських замків. Цю особистість майже весь люд запам’ятовував, зберігали в пам’яті на все життя з першого погляду. Очі поглиблено посиживали в орбітах, з висячими над ними складками верхніх повік, дивилися, не бажаючи того, важко, стомлено; вузенькі голені губки були активно і міцно стиснуті, але нижня щелепа була міцно висунута вперед; чотирикутний лоб був жорстокий, покритий лютими зморшками; довгі густі волосся-сяк закинуті назад; голос був байдуже – владний у громадянина Рубінштейна. Все це показувало на металеву волю вдачу цієї людини, відкривало його владність, наполегливість і серйозність.
Раптово увійшов великий, досить серйозний чоловік старшого віку під час самого веселощів в зал, в якому грав юний хлопчик. Юрію зробилося, досить дивно, він виявляв під час його присутності незвичайну боязкість — адже, власне, гість прийшов дбайливо вслухався в гру хлопчаки. Згодом же гри ввечері він відвів і відвіз юного тапера з собою. Тоді, як Юрій одягався, він дізнався про те, що ця людина — величезний композитор Антон Рубінштейн. На тапера він справив поважні і сумні емоції своєї значущою фігурою. До таперу Рубінштейн спочатку поставився скептично, а згодом шанобливо, – і в тому числі після чого став його вчителем.
Один Руднєва Рубінштейн був, воістину, величавим людиною. У свій час він народжував чарівні звуки, які вражали і веселили людини. Його інструменти знаходили щось привабливе чаклунство, яке не мала можливість відчути ні одна артистична натура. Невичерпна енергія дозволяла Рубинштейну благополучно кооперувати виконавську, композиторську, педагогічну та музично-просвітницьку роботу. Він ще і вважається засновником професійної музичної освіти в Росії.
