«Батьки і діти» – відомий роман російського письменника Тургенєва І. З.. Головною темою твору є опис і розвиток конфлікту старого і нового покоління. Для того, щоб надати цій темі динамічність, щоб змусити читача подивитися на неї з іншого боку і задуматися, Тургенєв створює унікальних і непересічних персонажів зі своїми винятковими ідейними поглядами, унікальними характерами. Одним з таких героїв є Фенечка.
Фенечка (Федосія Миколаївна) одна з другорядних героїнь роману, була неофіційною дружиною Миколи Кірсанова, батька одного з головних героїв – Аркадія Кірсанова. Їй було близько двадцяти трьох років, за своїм походженням Фенечка була селянкою, виросла сиротою. Низьке походження було однією з причин того, що Микола Кірсанов довго не наважувався зробити їй пропозицію, і тільки після своєї розмови з сином усвідомив необхідність цього кроку.
Федосія була молодою і красивою дівчиною, чудовою мамою й прекрасною господинею. Це ми розуміємо з опису її автором: “…І справді, чи є на світі що-небудь чарівною молодою красивою матері з здоровою дитиною на руках?..”. І все в ній було наче маленьким, від того прекрасним і милим. Дівчина дуже скромна, навіть сором’язлива, тиха, чемна і ввічлива з усіма. Незважаючи на селянське походження, вона з усіма міла, вихована. Фенечка не має освіти, вона малограмотна, але, незважаючи на це досить розважлива. Вона не здається дурною або смішний, її характер дуже ніжний і ласкавий. У читача Федосія може викликати лише позитивні емоції. Такі, які зазвичай викликають дуже прості душею, але у всьому нескінченно щирі персонажі. Всередині них є велике живе серце, яке до краю наповнене добротою і теплом.
Її характер у всій повноті розкриває материнство і любов до свого синові Дмитру. Вона нескінченно трепетно ставитися до своєї дитини, оберігаючи його і балу. Коли до неї з візитом приходить Павло Кірсанов, вона робиться щасливою від їх бесіди про дитину, від того, що малюк подобається Павлу, і брат чоловіка з такою участю розмовляє про нього: «Фенечка вся почервоніла від сорому і від радості…»
Федосія щиро любить Миколи Кірсанова, вона віддана і вірна йому: «Я Миколи Петровича всім серцем люблю Мені Миколи Петровича не любити – так після цього мені й жити не треба! Я Миколи Петровича одного на світі люблю і повік любити буду!». Здавалося б, відносини дворянина й селянки не мають за собою ніякого позитивного результату, проте, з народженням Міті Фенечка все-таки переїжджає жити в дім до батька своєї дитини. Микола соромиться цих відносин, своїх почуттів, але Аркадій все-таки переконує його одружитися на Фенечке.
На перший погляд дівчина здається зовсім непримітній, навіть занадто простий, але саме ця її непідробна природність, її деяка жвавість і щирість, її ніжність і сором’язливість закохують читача. Всі ці якості роблять її по-особливому справжньої, яка безмежно любити і, безсумнівно, гідною справжнього сімейного щастя.
Твір Образ і характеристика Фенечки
Знаковий роман Тургенєва І. С. «Батьки й діти» був написаний у другій половині ХІХ століття. Дія, описана в романі, відбувається в родовому маєтку Кирсановых влітку 1859 року.
Поряд з головними героями знайшли своє місце на сторінках твору яскраві жіночі образи. Одним з них є образ Федосьи Миколаївни. Фенечка – так любовно називають героїню оточуючі. Мати героїні, звичайна селянка, служила в будинку Кирсановых економкою. Господар будинку, Микола Петрович, був задоволений своєю економкою. Йому подобалася її охайність і здатність утримувати будинок в повному порядку. Після раптової смерті матері, Фенечка стає коханкою господаря будинку. У неї народжується син, якого назвали Дмитром.
Вперше Фенечка з’являється після приїзду молодшого Кірсанова з Базаровым. Зовнішнє опис молодої жінки 23-х років залишає тільки приємне враження. Крім миловидності, майстерно описаної Тургенєвим, дівчина скромна і сором’язлива. Перед гостями з’явилася не відразу, не в перший день їхнього приїзду. Положення її було двоїстим і це було цілком очевидно. Пан виявив великодушність і поселив свою кохану разом з дитиною у себе в будинку. Але той факт, що він сам соромився свого вчинку, зводило всі його благородство до нуля.
Фенечка, як істота чуйне, розуміла всю складність свого становища. Їй було й соромно за те, що вона живе в гріху зі своїм паном. І в той же самий час вона інтуїтивно відчувала, що за нею є якесь право. Тургенєв, описуючи образ дівчини, ніби сам милується їй, як мадонною з немовлям на руках. Своїм позитивним ставленням до героїні, автор піднімає її вище всіх пересудів і кривих тлумачень.
Фенечка м’яка і природна, подобається майже всім оточуючим. Так Базарів відчував справжнє задоволення від спілкування з Фенечкой. Він навіть змінився в обличчі. Завжди суворе і навіть грубувате обличчя Євгена Васильовича ставало добрим і уважним. Він розглянув у героїні не просто молоду красиву жінку, схожу на розпустилася квітка. Йому вдалося побачити чистоту душі, її природність, відсутність облуди. Не байдужий до дівчини і брат Миколи Петровича, Павло Петрович Кірсанов. Це він викликав на дуель Базарова, коли став випадковим свідком поцілунку між Базаровым і Фенечкой.
В кінці роману Микола Петрович все-таки узаконив свої відносини з Фенечкой. Таким чином, сам Тургенєв відновив справедливість. Тому що образ Федосьи Миколаївни – кращий жіночий образ у творі.
Варіант 3
Є безліч чудових творів російського класика Тургенєва, які так чи інакше розкривають своєрідний ідеал жінки, оповідаючи нам про те, якою саме вона має бути, яких поглядів повинна дотримуватися, якого характеру повинна бути, і нарешті, як повинна виглядати. Однак, незважаючи на чималу кількість такого роду творів у літературній біографії Тургенєва, виділити можна тільки одне, і це роман “Батьки і діти”.
У творі ми зустрічаємося з безліччю колоритних жіночих характерів, які автор наповнив самими різними рисами, як погані, так і хороші, але свою увагу він змушує зупинити на Фенечке. Фенечка – селянка за походженням, є неказенной дружиною Миколи Петровича. Фенечка є Тургеневским ідеалом російської жінки, яку він описує практично богинею, з чарівним характером і переконаннями, якого потрібно дотримуватися всім жінкам. В її образі присутня безліч різних рис, які, на думку Тургенєва, обов’язкові до наявності у гарної дівчини. Це такі риси характеру як: доброта, самостійність, розум, дбайливість, посилений материнський інстинкт.
Поступово розповідаючи нам про Фенечке автор все більше і більше закохує нас у неї, примушуючи співпереживати, і відноситься, як до рідної. Її дитяча наївність і воістину безмежна доброта до всього живого викликає безперечну симпатію та прихильність.
Незважаючи на всю свою нелегку долю, Фенечка залишилося все такий же добродушною і милою, як і була до цього. Через її образ Тургенєв показує нам, наскільки прекрасний цей ідеал, їм же і створений. Виявляючи очевидні речі, автор змушує з такою ж очевидною наївністю закохатися в цього персонажа, намагаючись співпереживати їй, і, безсумнівно, підтримувати весь твір.
Так чи інакше, Тургенєв створив чудовий і чарівний образ жіночого ідеалу, якого повинні дотримуватися дівчата, так як він наповнений, безсумнівно, хорошими рисами, якими повинен володіти кожний чоловік. Також через її дитячу наївність, але дорослі виважені рішення, автор намагається передати всю силу і волю її характеру, як би показуючи нам сильну сторону даного ідеалу. У загальному і цілому, автор написав чудовий твір, що дозволило в повній мірі побачити той самий ідеал в особі Фенечки.
