«Батьки і діти» – відомий роман російського письменника Тургенєва І. З.. Головною темою твору є опис і розвиток конфлікту старого і нового покоління. Для того, щоб надати цій темі динамічність, щоб змусити читача подивитися на неї з іншого боку і задуматися, Тургенєв створює унікальних і непересічних персонажів зі своїми винятковими ідейними поглядами, унікальними характерами. Одним з таких героїв є Фенечка.
Фенечка (Федосія Миколаївна) одна з другорядних героїнь роману, була неофіційною дружиною Миколи Кірсанова, батька одного з головних героїв – Аркадія Кірсанова. Їй було близько двадцяти трьох років, за своїм походженням Фенечка була селянкою, виросла сиротою. Низьке походження було однією з причин того, що Микола Кірсанов довго не наважувався зробити їй пропозицію, і тільки після своєї розмови з сином усвідомив необхідність цього кроку.
Федосія була молодою і красивою дівчиною, чудовою мамою й прекрасною господинею. Це ми розуміємо з опису її автором: “…І справді, чи є на світі що-небудь чарівною молодою красивою матері з здоровою дитиною на руках?..”. І все в ній було наче маленьким, від того прекрасним і милим. Дівчина дуже скромна, навіть сором’язлива, тиха, чемна і ввічлива з усіма. Незважаючи на селянське походження, вона з усіма міла, вихована. Фенечка не має освіти, вона малограмотна, але, незважаючи на це досить розважлива. Вона не здається дурною або смішний, її характер дуже ніжний і ласкавий. У читача Федосія може викликати лише позитивні емоції. Такі, які зазвичай викликають дуже прості душею, але у всьому нескінченно щирі персонажі. Всередині них є велике живе серце, яке до краю наповнене добротою і теплом.
Її характер у всій повноті розкриває материнство і любов до свого синові Дмитру. Вона нескінченно трепетно ставитися до своєї дитини, оберігаючи його і балу. Коли до неї з візитом приходить Павло Кірсанов, вона робиться щасливою від їх бесіди про дитину, від того, що малюк подобається Павлу, і брат чоловіка з такою участю розмовляє про нього: «Фенечка вся почервоніла від сорому і від радості…»
Федосія щиро любить Миколи Кірсанова, вона віддана і вірна йому: «Я Миколи Петровича всім серцем люблю Мені Миколи Петровича не любити – так після цього мені й жити не треба! Я Миколи Петровича одного на світі люблю і повік любити буду!». Здавалося б, відносини дворянина й селянки не мають за собою ніякого позитивного результату, проте, з народженням Міті Фенечка все-таки переїжджає жити в дім до батька своєї дитини. Микола соромиться цих відносин, своїх почуттів, але Аркадій все-таки переконує його одружитися на Фенечке.
На перший погляд дівчина здається зовсім непримітній, навіть занадто простий, але саме ця її непідробна природність, її деяка жвавість і щирість, її ніжність і сором’язливість закохують читача. Всі ці якості роблять її по-особливому справжньої, яка безмежно любити і, безсумнівно, гідною справжнього сімейного щастя.
