Ще в античні часи, коли інститут держави був вперше осмислено філософами і громадськими діячами, виникло резонне питання: держава є джерелом права, або, навпаки, породжує право держава? Історія людства показує, що відповіді на це питання давалися різні.
Основні поняття
В даний час під інститутом держави розуміється якась суверенна організація влади, яка поширюється на певну територію та володіє апаратом примушення до виконання встановленого самим державою правопорядку. Суверенітет – це фундаментальна властивість державної влади, що виражається в її незалежності від будь-яких третіх сил.
Інший фундаментальний ознака держави – інститут права, тобто встановлена і гарантована державою система загальнообов’язкових норм, яка визначає характер суспільних відносин. У більшості випадків право безпосередньо служить державі, закріплюючи та захищаючи його інтереси. Однак не варто забувати, що законодавство містить також пункти, що захищають людину від свавілля влади.
Суспільний розвиток і право
Наявність кодифікованого права є одним з найважливіших ознак цивілізації. Воно є таким же продуктом суспільного розвитку, як і мораль, культура або релігія. У давнину норми права виявлялися тісно пов’язаними з релігійними і етичними приписами. З плином часу відмінності між ними поглиблюються. Характерно, що одним з перших дій осіб, що прийшли до влади в результаті буржуазно-демократичних революцій, було видання декрету про відокремлення церкви від держави. В результаті цих процесів право придбало сучасне наповнення: на відміну від морально-етичних норм права забезпечується інститутом держави, формально визначене, а його норми є обов’язковими до виконання.
Вплив права на державу
Дослідники виділяють два основних напрямки впливу права на державу:
- право створює внутрішню організацію, тобто оформляє структуру самої держави і здійснюється взаємодія між його різними елементами;
- право визначає характер взаємовідносин між державою і суспільством.
Як зазначалося, правові кодекси містять певні гарантії проти надмірної концентрації влади в одних руках. Цьому сприяє також і те, що саме на правових підставах регулюються взаємовідносини між окремими гілками влади, що особливо важливо у федеративних державах, де гостро стоїть проблема збереження певної незалежності суб’єктів федерації від центру.
Вплив держави на право
В першу чергу такий вплив проявляється в тому, що саме держава є найбільш активним творцем різних норм права і здійснює згодом їх реалізацію. Така реалізація знаходиться в руках виконавчої гілки влади, яку контролює судова. Вимога незалежності судів є фундаментальним. Тільки завдяки його виконання стає можливим існування правової держави.
Третім каналом впливу інституту держави на правову систему є створення в суспільстві атмосфери довіри до існуючих законів. Без ідеологічної підтримки існування держави права виявляється неможливим. Те ж саме спостерігається, якщо закони нав’язуються суспільству без урахування його запитів і потреб.
Юридична політика
В сукупності всі способи впливу держава на право можна позначити терміном “юридична політика”. Ця форма відправлення владних функцій виражає цілі і завдання держави в області створення нових правових форм і способів їх реалізації. Саме юридична політика лежить в основі правових реформ і перетворень.
В цілому ж юридична політика – це сукупність, принципи, напрями та шляхи створення – з подальшою їх реалізацією – правових норм. Вона завжди базується на загальних і приватних закономірності розвитку правової системи конкретної держави. До сфери реалізації юридичної політики належить також зміцнення законності в країні, що реалізується в організації необхідних інститутів для боротьби з правопорушеннями. Важливим аспектом юридичної політики є виховання в суспільстві поваги до закону і формування правової культури.
Інститути демократичної держави
Суть держави не зводиться лише до встановлення і відправлення владних повноважень. Держава прагне охопити практично всі сфери життя суспільства. Для цього йому потрібно створення специфічних органів та інститутів.
У демократичній державі систему інститутів відкривають органи, через які влада реалізує отриманий від народу мандат на управління”. До таких органів в першу чергу відноситься парламент, в якому концентрується законодавча гілка влади. Якщо республіка є президентською, то рівну з парламентом роль відіграє інститут президентства. Нарешті, ще один компонент владних інститутів складають органи місцевого самоврядування.
Президент не є єдиним носієм виконавчої влади. До числа основних інститутів держави належать також урядові установи і місцева адміністрація. Захист суверенітету є, мабуть, найважливішою проблемою будь-якої держави, тому в системі його інститутів важливу роль займають органи, керівні збройними силами країни, а також забезпечують держбезпека і зберігають громадський порядок.
Авторитарний варіант
Всі існуючі інститути держави мають неоднакове значення. Якщо розвиток демократії в країні застигло на низькому рівні, то можливо згортання окремих інститутів. У цьому випадку реальне значення зберігає за собою інститут відправлення влади (тобто президент або монарх), підлеглі йому силові відомства, які зайняті не стільки охороною правопорядку, скільки встановленням системи тотального стеження і усуненням будь-якого інакомислення. Чим менше розвинуті урядові інститути, тим нижче рівень демократії в країні. Яскравим прикладом цього є Радянський союз. Протягом всієї його сімдесятирічної історії держава вело запеклу боротьбу зі своїм народом. Сьогодні кожен чув про жахи радянської пенітенціарної системи, чий розвиток виявилося можливим завдяки відсутності демократичних органів контролю і нагляду. Розгорнувся в останні десятиліття існування СРСР дисидентський рух одним із своїх вимог наполегливо висував створення і розвиток інститутів правової держави.
Правова держава
Головне досягнення цього типу організації влади полягає в тому, що держава є виразником потреб не вузького правлячого шару, а всього народу. На перший план виходять закон і законність. Це досяжно лише в тому випадку, якщо джерелом будь-якої влади є сам народ. Народ не тільки формує гілки влади за допомогою виборів, але і має право на його критику. Держава є інститутом складним і суперечливим, тому народу надаються можливості впливу на нього за допомогою мітингів, пікетів і демонстрацій.
Нововведенням у суспільному житті держави, що досяг рівня правового, є конституційна гарантія основних прав і свобод громадянина. Людина проголошується головною цінністю держави. Для того, щоб захистити його права, держава створює систему інститутів і організацій, які забезпечують реалізацію гарантованих свобод в повній мірі і по відношенню до кожного громадянина
