Походження
Іранська група мов з’явилася ще в давнину (II тис. років до н. е.), коли на території Середньої Азії панував загальний праарийский мову, саме тоді виник протоиранский говір – пращур сучасного «іранського» прислівники. Сьогодні в тому ж новоперсидском від нього залишилися лише відлуння.
Виділившись в окрему мову з общеарийского, протоиранский знайшов такі фонетичні особливості:
- Втрата дзвінких приголосних, які вимовлялися з придихом, наприклад, «бх» перейшло в просте «б», «гх» – «р», «дх» – «д» і т. д.
- Фрикативизация глухих, наприклад, «пф» перейшло в довгий «ф».
- Процеси палатализации, наприклад, перехід «до» в «з», «ж», «з» і т. д.
- Розвиток придиху з «з» в «сш».
- Процеси дисиміляції «тт» в «ст», «дт» в «зд».
Іранська група індоєвропейської мовної сім’ї стоїть в одному ряду з албанською, вірменським, балтійськими, германськими та арийскими мовами. В ту ж групу, що й іранські мови, входять також такі мертві прислівники, як анатолійський, іллірійська й тохарську. Перші два були мовами грецьких країн, а останній має балканські корені.
