Настільні ігри в Китаї
У другому тисячолітті до нашої ери в Стародавньому Китаї з’явилися настільні ігри, деякі з яких забуті, а інші люди продовжують грати і в даний час. Канула в Лету любо — таємнича гра, яка відома тільки завдяки поодиноким згадками у документах і окремих знахідок археологів. Любо була азартною грою з гадательными практиками, що робить її справді унікальною.
Набагато більш популярні го-мокуо і го, тибетське го. Це ігри на зразок шашок, але фішки не пересуваються по дошці, а просто виставляються або забираються з неї. Досі невідомо, чи є тибетське го попередником гри або її місцевим варіантом.
Близький Схід і Південна Азія
Історія настільних ігор тісно пов’язана з Індією та Близьким Сходом, адже саме там було створено величезну кількість розваг, які мають безліч аналогів і наслідувань у всьому світі. В Індії в кінці першого тисячоліття з’явилися кісточки доміно, а з менш відомих можна назвати чаупар — гру на кшталт шашок, в якій фішки пересувалися по дошці хрестоподібної форми. Варіант цієї гри, пачиси, і в даний час популярний в Іспанії, а в Росії вона була відома раніше під назвою «Не гнівайся, друже».
Найвідомішими для цього регіону є варіанти сучасних класичних шахів. Близько п’ятого століття в Індії з’явилася чатуранги — перша в історії гра шахового типу. Поширена теорія, що спочатку в шахи грали чотири гравця. Зараз це твердження до кінця не доведено, а питання про те, яка форма шахів з’явилася раніше за інших, залишається відкритим.
