Протягом шести років Ф. М. Достоєвський розробляв концепцію роману «Злочин і покарання», як раз під час своєї каторги. Саме тому першою думкою було написати про поневіряння Раскольникова. Повість повинна була бути не великий, але все ж виник цілий роман.
У 1865 році Достоєвський розповідає ідею свого роману з назвою «П’яненькі» видавцеві журналу «Вітчизняні записки» А. А. Краевскому, вимагаючи за це три тисячі рублів авансом. На що Федір Михайлович отримав відмову.
Не маючи ні копійки в кишені, Достоєвський укладає рабська договір з видавництвом Ф. Т. Стелловского. Згідно з договором бідний письменник зобов’язується передати право на публікацію повних зібрань свого твори в трьох томах, а також протягом року надати новий роман на десяти аркушах. За це Достоєвський отримав три тисячі рублів і, роздавши борги, виїжджає до Німеччини.
Будучи азартною людиною, Федір Михайлович залишається без грошей, а згодом без їжі та світла. Саме це його стан і допомогла з’явитися на світ твору, яке стало відоме на весь світ.
Нової ідеєю роману стало оповідання про каяття у злочині одного бідного студента, який убив жадібну стару лихварку. Прототипами для створення сюжету стали три людини: Р. Чистов, А. Т. Неофітів і П. Ф. Ласенер. Всі вони були молодими злочинцями того часу. В цьому ж 1865 році Достоєвський не знаходить балансу між своїх думок, і в результаті спалює першу чернетку твору.
Вже на початку 1866 року публікується перша частина «Злочину і покарання». Надихнувшись успіхом, в цьому ж році з’являються всі шість частин роману в «Російському віснику». Паралельно з цим Достоєвський створює роман «Гравець», який був обіцяний Стелловскому.
При створенні роману «Злочин і покарання» було створено три чорнові зошити, які описують всі робочі етапи автора.
«Злочин і покарання» розкриває дві головні теми: саме вчинення злочину і наслідки цієї дії на злочинця. Від цього з’явилась і назва твору.
Основна мета роману – розкрити почуття до життя головного героя Раскольникова, з якою метою він пішов на вбивство. Достоєвський зміг показати, як в одній людині опираються почуття любові та ненависті до людей. А у фіналі отримати прощення у всього народу.
Роман Ф М Достоєвського «Злочин і покарання» вчить свого читача знаходити людську щирість, любов і співчуття під усіма похмурими масками оточуючого суспільства.
