Султан Ахмед I був дуже рішучою людиною, самостійність він проявив з перших днів свого правління. Так, під час проведення церемонії, на якій знати приносила йому присягу вірності, він не став чекати, коли його посадять на трон візири, а сам без всяких коливань сів на нього.
На іншій церемонії, що є аналогом коронації, він самостійно пов’язав себе мечем султана Османа I, в той час як за правилами це повинен був зробити високопоставлений священнослужитель. Ще одним прикладом рішучості є відсторонення від влади Сафіє-султан, його бабусі, яку він відправив у заслання в Старий палац в Едірне. Далі розглянемо історію султана Ахмеда докладніше.
Сім’я майбутнього султана
Народився Ахмед в 1590 році, його батьком був майбутній султан Мехмед III, який правив на початку XVII століття, а матір’ю – Хандан-султан, наложниця з гарему правителя. За свідченням істориків, Мехмед виявляв особливу нетерпимість до прихильників християнської релігії. Він був захоплений мистецтвом і любив поезію.
Передбачається, що мати Ахмеда була грекинею або боснийкой, і звали її Олена (Хелен). Вона була подарована Мегмеда його тіткою. За сприяння його матері їй вдалося стати фавориткою спадкоємця престолу. Бабуся хлопчика по батькові, Софіє-султан, була дуже вольовою жінкою і брала безпосередню участь у політиці.
Початок правління
Мехмед III помер наприкінці 1603 року, і його син зовсім ще юному віці вступив на престол. При цьому його мати протягом двох років була Валіде-султан, тобто регентом. Вона встала на чолі гарему і брала участь в політичних справах. Однак у силу свого твердого характеру Ахмед мало прислухався до її порад і надходив на свій розсуд. Він пішов на конфлікт з матір’ю у зв’язку з долею Мустафи, його молодшого брата.
Однак незабаром Валіде-султан померла. Це сталося в 1606 році і сильно вплинуло на Ахмеда I, подкосив його сили. Їм були влаштовані пишні похорони і роздана велика милостиня у вигляді їжі і грошових засобів для упокоєння душі матері. Після цього він на час покинув свою резиденцію і поїхав у Бурсу.
Імперія султана Ахмеда
Вона називалася Османської і дісталася йому від предків, які в процесі завойовницьких воєн в Малій Азії протягом трьох століть значно збільшили її територію. Їм, серед іншого, стали належати землі, що раніше належали Візантії, а її столицю Константинополь, перейменували в Стамбул.
Засновником династії був Осман I Газі. Він правив у XIII столітті на території, на якій сьогодні розташована Туреччина. Заснована ним імперія існувала аж до XX століття.
Меч Османа I переходив від одного правителя до іншого з покоління в покоління, служачи одним з атрибутів влади султана. Палкість і зухвалість молодого правителя були під стать історії його роду. З перших років свого правління Ахмед I продовжував військові кампанії, спрямовані проти Австрії і Персії. Крім цього, він брав участь у боротьбі з повстанцями в Анатолії, що почалася ще під час правління його батька.
Невдачі у війні
У військових діях Ахмед I часто був невдалим. Його війська, зазнавши поразки, залишили противнику територію нинішнього Азербайджану і Грузії. Згодом султан не раз намагався повернути ці землі, але завжди безуспішно.
На території сучасної Угорщини султан Ахмед воював проти Австрійської імперії. На перших порах удача ніби супроводжувала османам. Ними була захоплена і утримувалася фортецю Естергом. Однак після кількох політичних помилок, допущених султаном, їм був підписаний мирний договір з династією Габсбургів, в якому визнано їх права на спірні території.
Внутрішня політика
Ахмед користувався великою симпатією у населення країни, так як багато робив для її громадян. Він зіграв велику роль в облагороджуванні зовнішнього вигляду Стамбула. При ньому була побудована Блакитна мечеть – головна в столиці. Крім того, до палацового комплексу Топкапи за його вказівкою прибудували бібліотеку, дві лазні, інші будівлі. У 1606 році Ахмеду I вдалося проявити свою хоробрість у мирний час. Тоді в столиці спалахнули сильні пожежі, і він особисто взяв участь в їх ліквідації, отримавши при цьому опіки. Це ще більше підвищило його популярність у підданих.
Особисте життя і смерть
Діти султана Ахмеда народилися від двох наложниць. Всього у нього було 12 синів й 9 дочок. Від першої з них, яку звали Махфируз Хадіджі-султан, яка носила титул дружин і наложниць турецьких султанів – хасекі, народився майбутній султан Осман II.
Інша наложниця, також носила титул хасекі, Кесем-султан, стала матір’ю двох османських правителів – Мурада IV і Ібрагіма I. Коли правили її сини, вона носила титул «мати султана» (Валіде-султан) і була в Османській імперії однією з найвпливовіших фігур.
А також вона припадала бабусею султана Мегмеда IV, і на початку його правління їй належав почесний титул «бабуся султана» (Бюйюк валіде). Всього вона протрималася при владі майже 30 років. Як вважають історики, вона справила вплив на Ахмеда I в плані збереження життя його брата і спадкоємця, Мустафі I. Тим самим був змінений порядок спадкування в Османській імперії. Вона була вбита прихильниками своєї невістки – Турхан-султан.
Султан Ахмед, раніше вже перехворіла віспою, захворів на висипний тиф і помер у 1617 році. Його поховали в мавзолеї, розташованому біля Блакитної мечеті.
