Командири армії
Командування 20-ї армії під час битви за Москву змінювалося регулярно. Десять генералів змінило один одного.
Генерал-лейтенант М. Ф. Лукін потрапив у полон і був важко поранений. Після звільнення з полону йому повернули посаду командувача, що було не властиво для того часу.
Інший генерал, А. А. Власов, командував 20-ю армією теж потрапив у полон, де став співробітничати з фашистами. Обидва офіцери зустрілися в полоні, і Власов запропонував Лукину перейти на бік гітлерівців, але той відмовився.
Що спонукало Власова стати зрадником, історики не знають досі. Можливо, це була пропозиція стати знаменитим і багатим, отримувати допомогу після закінчення війни, а можливо, це були його нереалізовані амбіції в СРСР.
Інший генерал, Н. Е. Берзарин, відзначався рішучістю й безглуздям, піддаючи часом солдатів непотрібного ризику. Генерал також не уникнув поранення, його знайшли на полі бою закривавленого і без ознак життя. Було потрібно термінове переливання крові, врятувати життя командувача зголосився один з бійців. Н. Е. Берзаріна на посаді змінив А. Н. Єрмаков.
