Куликовська битва – це знаменита битва, яка відбулася в 1380 році. Битва відбулася на південній стороні, де перебував берег річки Дону, а якщо бути точніше – то на Куликовому полі. Саме тому і називалася ця битва – Куликовська. Точна дата бою – 8 вересня 1380 року. Бій було скоєно між двома противниками, один з яких був татаро-монгольський завойовник, хан Мамай, і інший – московський князь Дмитро.
Бій був жорстоким, але обидві сторони були сильні, так як у татаро-монгольського хана було дуже велике військо, хоча й у князя було не мало сміливих бійців. Така війна пішла між цими двома супротивниками не даремно, адже Орда раніше була головною силою над усіма руськими землями.
Але коли князі відчули власну силу – вони вирішили дати відсіч цим татарам, які нахабно розоряли їхні землі. А тому князь Дмитро остаточно розірвав стосунки з монголо-татарами. І природно, це розлютило нового супротивника. Для початку князь пройшовся по землях Орди, і захопив кілька міст, які належали Орді. І орда виявилася не до кінця підготовленої до битви, а саме тому завойовувати міста виявилося досить легко.
4 клас
Детальніше про Куликовську битву
Довгий час перебували руські князівства під владою Золотої Орди. Сталося це через їх розрізненість, міжусобиць в той час, коли монголи почали зазіхати на Русь. Але, на початку 15 століття сила і вплив загарбників почали слабшати. А Московські землі набирали міць. На князівстві перебував там Дмитро Іванович. Надалі, отримає він прізвисько Донськой, за здобуту перемогу над монголами на Куликовому полі, поблизу Дніпра, в 1380 році.
Князь Дмитро відмовився від виплати данини, коли монголи хотіли збільшити її в розмірах. Податок з підкорених земель збирали тоді монгольські намісники – баскаки. Вони і донесли своєму правителю про відмову у виплаті. Монгольський хан Мамай, дізнавшись про непокору московського князя, рушив на руські землі зі своїм військом. Дмитро, дізнавшись про це став збирати рать, щоб дати відсіч загарбникам. Князь звернувся до іншим руським князівствам, закликаючи виступити разом з ним проти Орди. Проте ж, відгукнулися на його заклик не багато. Взяли участь у цій битві князівства Смоленське і Володимирське. Решта, хто промовчали, а хто і зовсім виступив на ворожій стороні.
Завітав до початку битви Дмитро і преподобного Сергія Радонезького, просячи у нього поради і благословення. І святий благословив князя і російське військо на бій.
Мамаєве військо значно переважало російське по чисельності. Входили в нього не тільки ординці. Було там і багато найманців, у тому числі і з руських земель. Билися на його боці литовські, осетинські воїни.
Дмитро підійшов до битви хитромудро. 7 вересня були розподілені полиці. Позаду передового князь виставив піхоту, а по ліву і праву сторони йшли кінні полки. І ще, вдався він до однієї хитрості. Був захований у лісі засадний полк, який і допоміг здобути перемогу.
Вночі військо перебралося на праве узбережжі Дону. Мости за собою вони спалили.
А на світанку наступного дня зустрілися противники на знаменитому поле, що знаходиться біля устя річок Дона і Непрявды.
Збереглися літописні свідчення про попередньому поєдинку двох найсильніших воїнів обох сторін. Від російського війська виступив Пересвет, а від ординського – Челубей. Проте, нічия сила не переважила. Обидва воїна виявилися рівні один одному і, завдавши один іншому смертельні рани, обидва замертво впали.
І після цього поєдинку зійшлися в бою російська рать і ординська. Перевага була на боці супротивника. У російській армії налічувалося близько 10 тисяч воїнів, хоча за літописними свідченнями – набагато більше. До більш меншій сумі прийшли історики, котрі вважають що така кількість народу не помістилося на досить невеликій території. У будь-якому випадку, противник перевищував своєю чисельністю. Але, в самий важкий момент для російського воїнства на допомогу прийшов запасний полк. Він несподівано з’явився з лісу. Монголи, подумавши, що прийшла на підмогу російською ще велика їх сила, злякалися і втекли з поля бою. Сам князь московський отримав поранення в бою. Бій тривав недовго – кілька годин, проте багато народу полягло.
Перемога в битві на Куликовському полі залишилася за російським військом. Воно не було вирішальним. Після нього протрималося ярмо на Русі ще ціле століття. Бій це було показовим. Дмитро Донський дав зрозуміти, що зовсім не всесильна і непереможна Золота Орда, що можна повалити її владу. Однак, об’єднатися проти неї потрібно всім руським землям, що в єднанні-сила, а не в розрізненості.
Щодо деяких даних про цьому бої ведуться суперечки серед учених, многая інформація про нього під питанням. І стосується це не тільки чисельності армій. Під сумнівом стоїть сама місце битви. І вигадкою літописця вважають деякі поєдинок Пересвіту з Челубея.
Куликовська битва та її значення
Битва на Куликовському полі – це один з найяскравіших моментів в історії Росії. Незважаючи на зазначений факт битва війська Дмитра Донського і орди Мамая в сучасній історії піддається остракізму. За великим рахунком названа битва – це лише фрагмент ординських міжусобних воєн.
Насамперед необхідно назвати передумови битви на Куликовому полі. Час, коли відбувається бій, 14 століття. Зі шкільного курсу історії пам’ятаємо, що Золота орда у цей часовий проміжок переживає кризу. Основними причинами кризи стали роздробленість Орди і внутрішні військові конфлікти. Також важливу роль зіграв той факт, що керувати Ордою став Мамай.
У Київській Русі теж відбуваються зміни, але на відміну від Орди, в кращу сторону. Головне, що закінчився період роздробленості і головним князівством стало Московське.
Згадаймо 1378 рік. Вказана дата – це перший похід Мамая на Москву, який, до речі, не увінчався перемогою.
1380 рік. Татари стверджують новий розмір данини. Дмитро Донський ігнорує цей факт. І саме така поведінка російського князя стало приводом для битви на Куликовому полі.
Дев’ятий місяць 1380 року. У Донського військо становить приблизно сто воїнів. У Мамая бійців більше, але ненабагато. Приблизно сто п’ятдесят чоловік. Серед татар є і воїни з литовського князівства, тому що останні зацікавлені в руських землях.
Сама битва відбулася в гирлі річок Непрявды і Дону. У літописі можна зустріти дуже мізерні опису такого історичного моменту. Цікава битва найсильніших чоловіків воюючих сторін, Челубеем і Пересвіту, які билися перед початком битви. Але варто пам’ятати, що не у всіх документах є згадка про цей факт, що дозволяє засумніватися в тому, чи існували богатирі на самому справі.
Якщо говорити про самому битві на Куликовому полі, то варто відзначити стратегічний хід російської армії: виманювання кінноти татар і наступний удар в тил із засідки. Таким чином татарські війська були відсунуті до річки і майже всі вбиті, а які залишилися живі, то полонені.
В цілому аналізуючи Куликовську битву з сучасної історичної точки зору можна зробити висновок, що в ній досить багато недомовленості. Реконструювати хід битви на сьогоднішній день неможливе з причини суперечливості історичних джерел, про неї розповідають.
Яке ж значення Куликовської битви? Значення цієї історичної події велике: молоде Московське князівство показало свою силу і боєздатність. Хоча данину татарам ще довго Русь сплачувала, але битва стала поштовхом до подальшого її позбутися ярма іноземцев.
