Марія Медічі – королева Франції і героїня нашої розповіді. Її біографії, фактів особистого життя, політичній кар’єрі присвячена дана стаття. Оповідання наше ілюструють фото мальовничих портретів королеви, написаних за її життя.
Біографія Марії Медичі – раннє дитинство
Вона була народжена в прекрасній Флоренції в 1575 році, 26 квітня. Малятко стала шостою дочкою герцога Тоскани Франческо I і його першої дружини Іоанни Австрійської. По материнській лінії Марія припадала праправнучкою Ізабеллі I (Кастильської) і внучатою племінницею Карлу V. Дідом Марії був Козімо Медічі – троюрідний брат Катерини Медичі – грізною королеви Франції.
Дівчинка у дворічному віці втратила свою матір, Івана загинула в результаті нещасного випадку. Великий герцог недовго сумував, незабаром він одружився на своїй коханці Б’янці Капелло. Мачуха Марії мала хитрістю і владним характером, недарма придворні називали її чаклункою. Маленькій тосканської принцесі бракувало материнського тепла і ласки. Любов і підтримаю дівчинка знаходила у своїй камеристки Леонори Дорі Галигай.
Шлюб з французьким королем
В 1599 році король Франції Генріх IV починає вести переговори з Фердинандом Медічі, дядьком Марії, про можливе укладення шлюбного союзу з його племінницею. В ту пору шлюб французького короля з Маргаритою де Валуа вже був анульований через її бездітності. Так, Генріх був спочатку чоловіком королеви Марго. Марії Медичі долею було уготовано стати другою дружиною монарха.
Переговори ведуться майже рік і закінчуються шлюбом Марії Медічі і Генріха IV в березні 1600 року. Нареченій до того часу вже виповнилося 24 роки. Вона була найбагатшою нареченою – Фердинанд дав за своєю племінницею придане в шістсот тисяч крон. На ті часи це була воістину фантастична сума. Таким чином, Марія Медічі принесла своєму чоловікові саме величезне придане за всю історію існування французької держави.
Цікавий факт, що вінчання проходило у Флоренції в відсутність нареченого, за довіреністю. А сама весільна церемонія відбулася вже після прибуття нареченої під французький Ліон, 17 грудня.
Народження дітей
Первісток Марії Медичі, майбутній король Франції Людовік XIII, був народжений рівно через 9 місяців після весілля, 27 вересня 1601 року. Згодом Марія народила на світ ще п’ятьох дітей – двох хлопчиків і трьох дівчаток. Один із синів – Ніколя Орлеанський – помер ще в дитинстві.
Особисте життя королеви
Марія була красивою в молодості (див. на фото), і спочатку Генріх мав до неї палкі почуття, від яких поступово не залишилося і сліду. Біографи стверджують, що виною цього був, насамперед, владний характер жінки і її надто ревнивий вдачу.
Названі вище якості поступово охолодили любов до дружини Генріха, між подружжям часто виникали сварки. Зрештою король став відчувати до Марії мало не ненависть. Особливе роздратування викликала в ній прихильність дружини до Леоноре Галигай.
При дворі множилися чутки, що камеристка має на королеву величезний вплив і не цурається чаклунства. Ситуація була огидна ще й тим, що чоловік Галигай – Кончіні – став фаворитом Марії Медичі.
Смерть Генріха IV
Шлюб Медічі і Генріха тривав всього 10 років. Генріх IV при житті робив усе для того, щоб зупинити міжконфесійні війни. Їм був підписаний указ, що дарував протестантам свободу віросповідання, після чого гугенотські війни припинилися. Подібна політика викликала невдоволення у правовірних католиків.
У 1610 році чоловік Марії Медичі був убитий в Парижі одним католицьким фанатиком по імені Франсуа Равальяк. Ця подія відбулася 14 травня. Похорон монарха відбулися 1 липня в абатстві Сен-Дені.
Політичні ігри французької королеви і роки правління
Марію Медічі багато підозрювали в тому, що вона була причетна до смерті чоловіка. Справа в тому, що королеву не влаштовувало положення покірливо дружини Генріха. Вона мріяла бути причетною до управління країною. Але це було неможливо, тому що Марія не була коронована.
Після того як Генріх послухав умовляння дружини і коронував її, він був убитий вже на наступний день. Підозра, що вона була учасницею змови проти короля, не було знято з Марії ні при житті, ні після її смерті. Хоча прямих доказів такого віроломства знайдено не було.
Далі Марія Медічі стала регентшею при своєму синові Людовіку XIII, який був проголошений королем Франції у віці 8 років, відразу ж після вбивства батька. Роки правління країною королевою Медічі – 1610-1617 рр.
Її політика була непопулярна у вищих колах суспільства, любов народу Марія теж не здобула. Своїми головними політичними радниками та союзниками королева зробила римського та іспанської посланців, а також Кончіні, якому вона дарувала титул маркіза де Анкр. Зрештою Марією був укладений союз з Іспанією, після чого послідувало заручини малолітньої французького монарха з дочкою Філіпа III – Анною Австрійською.
Дані події порушили сильні хвилювання в середовищі протестантів. Численні знатні вельможі залишають двір і починають підготовку до війни. Після цілого ряду повстань, які піднімали принци крові, Марія все-таки змогла укласти з ними перемир’я.
У цей час, завдяки дружбі з королевою-матір’ю і її фаворитом Кончіні, на політичній арені вперше з’являється Рішельє – майбутній кардинал Франції. Він стає міністром при дворі королеви-матері, а пізніше стає депутатом Генеральних Штатів.
В 1614 році Людовик був проголошений повнолітнім. Однак і після цього Марії Медичі вдавалося деякий час утримувати владу в своїх руках. Це було можливим завдяки спритним інтриг Кончіні і допомоги Рішельє. Однак молодий Людовик зміг таємно підготувати змова проти фаворита матері, в результаті якого Кончіні був убитий. У підсумку Людовик XIII сідає на трон і відправляє мати на заслання в далекий замок Блуа, а Рішельє – в Люсон.
Спроба повернути владу
Марія Медічі недовго мирилась з долею вигнанки. Через два роки після втрати влади вона здійснює втечу з Блуа і починає будувати плани повалення сина з французького престолу.
Про це стає відомо Рішельє, який робиться посередником між Людовіком і його матір’ю. Завдяки хитрій дипломатії Рішельє між Медічі і Людовіком зрештою був укладений офіційний мирний договір. Марія нарешті змогла повернутися в Париж і навіть стати головою державної ради.
Зрада Рішельє
Намагаючись знову зміцнити свій вплив при дворі Медічі надає своєму вірному раднику стати першим міністром держави і кардиналом. Отримавши, по суті, безмежну владу, Рішельє усуває від справ стала йому непотрібної Марію Медічі.
Колишня королева робила все, щоб видалити тепер вже ненависного їй Рішельє від двору, але виправити нічого не змогла. У липні 1631 року вона змушена була бігти в Брюссель. Але кардинал і там не залишив її у спокої, на його вимогу Медічі переселили в Англії, потім – у Амстердам. Останнім місцем вигнанки став Кельн, де вона і померла. До оролева Марія Медічі, біографія якої так блискуче починалася, померла у бідності і самотності в 1642 році, 3 липня, у віці шістдесяти семи років.
Портрети пензля Рубенса
Ми не можемо побачити фото королеви, але, на щастя, є її живописні портрети, багато з яких написав знаменитий художник Рубенс.
У 1622 році королева приймає рішення створити собі прижиттєвий пам’ятник – побудувати палац, який буде прикрашений картинами із зображеннями її життя. Робота над серією живописних полотен була доручена Пітеру Рубенсу.
Разом вони докладно обговорюють сюжети картин і їх найдрібніші сюжети. Художник починає роботу з серії замальовок і начерків, королева йому позує. Повний творчий процес створення полотен для галереї Медічі зайняв у художника майже три роки.
Існують портрети, де королева на картинах зовсім ще молода. На одному з мальовничих полотен вона постає перед нами в образі нареченої. Це полотно було колись спеціально написано для Генріха IV, в пору його сватання.
Доля сина Марії Людовика XIII
Син Марії Медичі правив Францією 27 років і отримав від народу прізвисько “справедливий”. Помер Людовік у сорок один рік, у 1643 році. На фото нижче можна побачити фрагмент парадного портрета монарха.
Цікаві факти
Є багато свідчень, які говорять про сильної прихильності французької королеви Марії Медічі до свого мовця папуги, який жив при своїй господині до кінця її життя. Перед смертю жінка не забула про пернате вихованця і заповідала піклуватися про нього далі кардинала Рішельє.
Франція і Париж зобов’язані королеві Марії хорошими водопроводами, Люксембурзьким палацом, бульваром Cours la Reine, а також прекрасним зібранням картин Рубенса в Луврі.
За дивним збігом обставин королева-вигнанка знайшла свій останній притулок у будинку, в якому художник, що писав її портрети, провів своє дитинство.
