Методологічні науки прийнято розуміти як вчення про процедурах і методах здійснення наукової діяльності. Також під цим терміном розуміють загальну теорію пізнання (гносеологию), філософію науки, епістемологію (теорію наукового пізнання).
Теоретична база
Методологічні підходи – це способи здійснення науково-пізнавальної роботи. У широкому значенні це поняття вкладається раціонально – рефлексивна розумова діяльність, яка спрямована на вивчення варіантів перетворення людиною оточуючої дійсності.
Особливе значення методологічні дослідження мають для сучасної педагогіки. З їх допомогою вчителя займаються зі своїми вихованцями пошуковою діяльністю, організовують дослідження згуртованості класного колективу, виявляють індивідуальні особливості кожної дитини.
Методологічні підходи – це відмінний спосіб пошуку, розробки, систематизації методів наукового пізнання, без яких неможливо сформувати у підростаючого покоління уявлення про картину матеріального світу.
Основні цілі методології
Теоретико – методологічні методи дозволяють вирішувати наступні питання:
- визначати стратегію наукового пізнання;
- регулювати і організовувати процес пізнання або практичного перетворення конкретного об’єкта;
- вивчати не тільки методи, але й інші засоби, які забезпечують дослідний процес (поняття, принципи, орієнтації, категорії);
- розробляти методологічні новації.
Функції і види методології
Методологічна основа дослідження виконує певні функції:
- виявляє способу придбання наукових знань, які відображають динаміку явищ і процесів;
- передбачає індивідуальний шлях, завдяки якому можна досягти поставлену науково – дослідницьку мету;
- гарантує різнобічність отримання інформації про процес або явище;
- забезпечує систематизацію, збагачення, уточнення понять і наукових термінів, сприяє введенню додаткової інформації;
- створює систему, яка базується на об’єктивних явищах.
Виходячи з перерахованих функцій, можна зробити висновок, що методологічна психологія – це спосіб викладу інформації про стан окремого об’єкта. У сучасній педагогіці, зокрема, передбачається розгляд методик і принципів розвитку окремої дитини.
Види методології
В даний час виділяють три різновиди методології:
- фундаментальну (філософську);
- загальнонаукову;
- частичнонаучную.
Філософською методологією називають сукупність діалектичних методів, які є загальними для всієї наукової сфери.
Загальні методологічні прийоми грунтуються на моделюванні, системному, логічному історичний принцип дослідження.
У наукових розробках дослідники використовують системно-діяльнісний підхід. Саме на цьому принципі будується сучасна виховна та освітня діяльність в шкільній освіті.
Аналіз компонентів: «потреба – суб’єкт – об’єкт – процеси – умови – результат», гарантує комплексність, цілісність, взаємозв’язок, структурованість освітньої діяльності.
Теоретико-методологічні прийоми дозволяють створювати умови для здійснення комплексного вивчення всіх сфер людської діяльності.
Частичнонаучная методологія являє собою сукупність специфічних методів окремої науки, які є базою для пошуку відповіді на поставлену проблему.
Методологічне освіта розглядає філософію як вищого рівня науки, що дозволяє визначати загальну стратегію принципів пізнання сфер діяльності.
Вона виконує дві основні функції:
- виявляє сутність наукової діяльності, її зв’язок з іншими областями (культурою, політикою);
- оптимізує і вдосконалює дослідницьку діяльність, спираючись на загальні постулати і методологічні орієнтири.
Який прийом є в науці методологічним? Це складне питання, відповідь на який закладений в сучасному світогляді.
Рівні методології
У наші дні в логіці науки виділяють наступну схему рівнів:
- філософський;
- загальнонаукові принципи проведення дослідження;
- конкретно-науковий підхід;
- методику і техніку дослідження.
Зазначимо, що методологічна – це базовий підхід до розгляду певної проблеми.
Філософська методологія
Вона ґрунтується безпосередньо на самій дослідницької діяльності. В якості основи певних наукових проектів виступають серйозні філософські теорії.
У подібній ситуації, прийом, який є методологічною – це форма наукового мислення. Наприклад, при ознайомленні школярів з основами органічної хімії, такою базою виступає теорія хімічної будови органічних речовин А. М. Бутлерова.
Загальнонаукова логіка
Чим вона характеризується? Методологічний – це універсальний принцип наукового пізнання. Наприклад, до цієї категорії можна зарахувати концепцію структурно-рівневого підходу, кібернетичне опис систем, концентричну концепцію шкільної освіти. Зокрема, курс хімії в сучасних російських школах ґрунтується на загальнонаукової методології.
Для засвоєння школярами основних хімічних законів, термінів, понять, педагог здійснює емпіричну і теоретичну роботу, включає в навчальне заняття моделювання, спостереження, експерименти.
Конкретно-наукова методологія
Вона охоплює проблеми в рамках конкретної науки. Відбувається це в діапазоні системи знань, які створюються різними науковими школами. Наприклад, в рамках шкільної освіти, це передбачає існування кількох методичних комплектів, вибір одного з яких зберігається за викладачем навчальної дисципліни.
Об’єкт предмет (речовина) розглядається з допомогою різних методів хімічного аналізу, сприяє формування у школярів позитивного ставлення до досліджуваної навчальної дисципліни.
Методологічні орієнтації
Крім підрозділу за рівнями методологічного знання, в даний час здійснюється процес поділу його змістового аспекту. Є кілька підходів, які особливо актуальні в педагогіці після введення в російські школи освітніх стандартів нового покоління:
- системний, в якому окремі елементи розглядаються у вигляді сукупності компонентів;
- особистісний, що передбачає визнання особистості у вигляді носія культурної та історичної спадщини (увага акцентується моральної та інтелектуальної свободі особистості);
- діяльнісний, при якому створюються оптимальні умови для розвитку особистості;
- культорологический, обумовлений взаємозв’язком культурного середовища та людського суспільства.
Поняття методологічного підходу застосовується для різних рівнів аналізу, але в основному використовують загальнонаукову і філософську методологію, на їх основі вибудовують педагогічні і психологічні теорії. Здійснюється «перекроювання» функції під конкретну дисципліну, впровадження в неї системи термінів і понять.
Основні орієнтири
Сьогодні виділяють в методології кілька орієнтирів:
- критико-аналітичний;
- проектно-конструктивний.
Перший варіант орієнтації передбачає виступ методолога в якості дослідника діяльності певної дисципліни. В рамках ФГОС нового покоління функцію методолога виконує учень. Він здійснює дослідницьку і критичну рефлексію, аналізуючи свій розвиток в рамках уроку (позаурочної діяльності).
Реалізація проектно-конструктивної орієнтації допомагає фахівцю розвивати і модернізувати свій предмет, Істотним результатом є розподіл термінів у суміжних дисциплін. Наприклад, в хімії виділяють кілька розділів:
- неорганічну;
- аналітичну;
- фізичну;
- колоїдну;
- органічну;
- біохімію.
Кожна область має свою систему термінів і специфічних закономірностей, що дозволяє розвивати кожен розділ хімії.
Удосконалення проектної та наукової орієнтації в методології сприяло появі «загальної методики». Вона займається розробкою основних засобів і принципів методологічної роботи. Так, у педагогіці мається на увазі застосування різноманітних підходів, схем, педагогічних понять.
Значимість методології
В даний час важко уявити собі продуктивний розвиток будь-якої сфери діяльності, якщо вона не має міцної наукової бази. Приміром, у рамках модернізації вітчизняної освіти, здійснюється перехід на особистісно-орієнтований підхід у вихованні та навчанні підростаючого покоління.
Педагог у своїй роботі керується основними методами, властивими даному підходу. Це дозволяє йому в повній мірі виконувати завдання, поставлене перед школою державою – формувати всебічно розвинену гармонійну особистість.
Важливим завданням методологічної думки є усвідомлення педагогом значущості введення проектно-дослідницької роботи в освітній процес. Що дає участь в дослідженнях сучасному школяреві? Чому даний метод роботи включений до вимог ФГОС другого покоління?
Зупинимося докладніше на особливостях і методологічної бази досліджень, що проводяться в рамках освітньої діяльності зі школярами. Особливість подібної роботи полягає в максимальній реалізації індивідуального підходу. Робота над проектом або дослідженням здійснюється з однією дитиною або невеликою групою (2-3 людини).
Це дозволяє педагогу аналізувати рівень сформованості універсальних навчальних навичок на початковому етапі, стежити за їх розвитком і вдосконаленням по мірі просування проекту. У рамках спільної діяльності формуються й удосконалюються комунікативні навички, інформаційна компетентність. Хлопці, що працюють в одній проектній групі, участі вибудовувати діалог, отримують досвід міжособистісного спілкування.
Висновок
Важко уявити собі в наші дні освіченої людини без високого розвитку культури мислення. Для розвитку подібної якості суттєве значення має формування таких розумових операцій, як аналіз, синтез, класифікація, узагальнення. Вони повинні бути сформовані у людей під час навчання в школі, а в міру дорослішання дитини вдосконалюватися, переходити на більш високий рівень розвитку.
Розвиваються розумові операції в процесі пізнавальної діяльності. Вона буде результативною лише в тому випадку, коли дитина усвідомлює необхідність отримання вмінь і навичок, володіє знаннями про методики наукових досліджень.
Наприклад, однією з цілей використання методологічного знання у пізнавальній роботі, є розвиток здібностей до узагальнення та аналізу, ведення наукової дискусії, постановки задачі, пошуку її вирішення. У сучасному суспільстві відчувається гостра нестача творчих, небайдужих, талановитих людей, які готові здійснювати вчинки, брати на себе відповідальність за вчинені ними дії.
Формування критичного мислення можливе лише на базі методологічних підходів і принципів. Сучасний етап науково-технічної революції характеризується масштабним використанням комплексних міждисциплінарних досліджень. Володіння алгоритмами виховної та освітньої діяльності допомагають педагогам виховувати справжніх патріотів країни, вченим – отримувати відповіді на багато питань, політикам – завойовувати увагу і довіру виборців.
