Період Давньої Русі в нашій історії – героїчний час, наповнений подвигами богатирів, що виступали завжди на боці слабких і знедолених. Ідеалом вважався сильний і мужній чоловік, здатний здолати будь-якого ворога. Незмінним переможцем вважався той, на чиєму боці була правда.
До прийняття християнства моральні ідеали слов’ян носили язичницький характер. Сильної централізованої влади ще не існувало. Звідси походила примітивна демократія, коли головним критерієм була справедливість, а не закон. У такого порядку безліч недоліків, але в той час люди були чесніше і благороднішими один до одного.
Про моральність слов’ян можна судити по богів, яким вони поклонялися. Чіткий поділ на світлі і темні сили вже передбачає тверде розділення добра та зла. Через назву деяких богів можна припустити їх функції і якості. Белбог, Світовид уособлювали добро і справедливість. Їх культи були дуже розвинені. Жіноча богиня Лада (Ладо) уособлювала любов і також була широко популярна. Звідси можна зробити висновок, що головними чеснотами слов’ян були справедливість і любов.
Поклоніння войовничим божествам (Перун, Ругевит) передбачало мужність і хоробрість в бою.
Головою темних сил був Чорнобог. З нього пішли всі негативні поняття російської мови, пов’язані з чорним кольором. Слов’яни вважали, що у безчесних людей неблагородних «чорна душа».
Разом з цим у слов’ян практикувалася «кровна помста». Вбиваючи, який його образив людини і його родичів, слов’янський воїн діяв «по справедливості».
Ситуація змінюється з прийняттям християнства. Нова релігія вносила зміни у сферу суспільного життя. На перший план висувалася не справедливість, а любов і доброта по відношенню до будь-якій людині.
Разом з християнством з’являється мотив об’єднання і захисту всієї руської землі, а не окремих князівств. Максимально яскраво це виражено у «Слові о полку Ігоревім. Автор висловлює думку про те, що тільки ціла і неподільна Русь буде сильна і закликає до цього всіх слов’ян. Мотиви любові і милосердя яскраво показано в «плачі Ярославни»
Про зміни в етичних ідеалах можна судити і по інших давньоруських пам’яток літератури. Церква закликала людей бути терпимішими один до одного, застерігала князів від братовбивчої питомої ворожнечі. У «Слові і закон і благодать» Іларіон переносить усі християнські цінності на Русь. Смиренність, покірність і любов – ось головні чесноти, проголошувані автором.
Проте, нелегко було бути покірним, коли з різних боків наступали вороги. З початком татаро-монгольського ярма в Стародавній Русі на перший план висувається ідея об’єднання і захисту своєї землі. До цього ж закликає церква. Мужність і стійкість проголошуються головними чеснотами.
Сплав християнських і язичницьких цінностей привів, зрештою, до формування російського національного характеру, який в повній мірі виявив себе в перемоги на Куликовому полі.
Таким чином, моральні ідеали Давньої Русі зазнавали змін, але завжди цінувалася віра в добро і кінцеве торжество справедливості.
