Письменник Носов Е. І. вісімнадцятирічним юнаком пішов на фронт. Пройшов всю війну. За свої заслуги перед Вітчизною був нагороджений багатьма урядовими нагородами.
В оповіданні «Лялька» оповідь йде про колишнього фронтовика. Акимыч – так звуть головного героя, був поранений в бою і важко контужений. Наслідки контузії періодично позначалися на поведінку героя. Він, в хвилини сильного душевного хвилювання, міг на якийсь час втратити дар мови. Так сталося і в той день, коли Акимыч прогулювався разом з оповідачем, яким він був приятелем.
Під час неквапливої прогулянки Акимыч випадково побачив біля узбіччя знівечену ляльку, лежить в багнюці. Немає нічого незвичайного в зламаних іграшок, вони періодично ламаються. Але знайдена Акимычем лялька була не просто зламана. Вона була ким-то жорстоко спотворена. Хтось відверто познущався над колишній коли-то гарною іграшкою. Серце фронтовика, який пройшов через битви, кров і біль, стислося в грудях.
Герой розповіді, під час війни бачив багато людських жертв. Бачив в госпіталі бійців, які втратили на війні руки і ноги. Але ті жертви і втрати пояснювала страшна, жорстока війна, яка несе людям горе і сльози. Зрозуміти, як можна було так безжально спотворити ляльку, фронтовик не міг. Вся його душа бунтувала проти цього факту. Адже лялька, по суті справи іграшка, створена за образом і подобою людини!
Акимыч вирішив поховати ляльку, як ховають людей. Йому хотілося разом з бідолашною лялькою поховати все те, непривабливе і жахливе, що оселилося в його душі. Не міг він зрозуміти і прийняти безглузду жорстокість. Жалість, яку старий проявив до зламаної іграшці, дає привід замислитися. З одного боку існує зло, виражене в ненависті і жорстокості. А з іншого боку – безмежне байдужість. Чи може суспільство, в якому відбуваються такі події, вважатися морально здоровим?
Тема природи теж порушена в оповіданні. Автор описує загаженную, засмічену всяким мотлохом річку. Водойма, на березі якого приємно посидіти в спекотний день, в якому раніше водилася риба і раки, перетворений в смітник. Ця річка теж «спотворена» людьми. І знову – повна байдужість з боку людей.
Твір призводить до тяжким роздумам. Кожна розумна людина має усвідомити, що він своїми діями несе – добро чи зло? І можна байдужість вважати невинним якістю?
