Аркадій Кірсанов є одним з головних персонажів твору Івана Сергійовича Тургенєва. Аркадій Кірсанов – це молода людина двадцяти трьох років. Син поміщика, недавно закінчив школу, молодий дворянин Аркадій потрапляє під вплив Базарова. У молодої людини м’який характер і, як би він ні намагався стати схожим на Базарова, по натурі він зовсім інший. Тому він закохується в молоду і красиву дівчину Катю, одружується з нею і припиняє свою дружбу з Євгеном Базаровым.
Аркадій – зовсім ще хлопчик з дзвінким, юнацьким голосом, хоч і намагається здаватися дорослим. Він дуже веселий і життєрадісний. Герой дуже любить свого батька і дядька. На відміну від свого батька, який живе за своїми правилами і принципами, Аркадій легко потрапляє під вплив більш сильних особистостей. Напевно, це відбувається тому, що молодій людині набагато простіше залежати від когось, адже це звільняє його від відповідальності за прийняті рішення. Якщо рішення не приймати, то й “нічого не візьмеш». На початку твору читач помічає, що Аркадій захоплюється Базаровым, трохи не молиться на нього. Він дуже дорожить своєю дружбою з цим молодим нігілістом і хоче бути на нього схожим.
Аркадій дуже м’який, великодушний людина, і може навіть заплакати від переповнювали його почуттів. Герой бачить у людях тільки хороші якості, не любить сварок і намагається першим піти назустріч у разі виникнення розбіжностей. Герой дуже любить природу і музику, але погано танцює.
Аркадій дуже хазяйновитий. У нього не виникало відрази при думці про роботу з землею, він мріяв про «агрономічної діяльності». Коли він приїжджає додому і бачить зруйновані сільські будинки та обірваних мужиків, він всім серцем хоче виправити становище і допомогти, тільки при цьому абсолютно не уявляє, як це можна зробити.
Аркадій у творі виступає як зв’язок між старим і новим, таке проміжне ланка. Швидше за все, він захопився нігілізмом, тому що вступив у доросле життя і сам хотів здаватися дорослим, самодостатньою людиною зі своїми поглядами, навіть якщо ці погляди він перейняв у Базарова.
