В історії з пряником бабуся Віті відіграє важливу роль. Це вже немолода жінка з нелегкою долею. Їй довелося пережити смерть доньки, яка потонула. Її довго не могли знайти, тому бабуся всякими змовами і обрядами просила у ріки повернути дочку. Як і всі мешканці села, вона була забобонною.
Вона – дуже працьовита жінка, цілий день клопочеться по господарству, а ще їздить у місто продавати ягоди, щоб заробити хоч трохи грошей. Красиві речі вона одягала лише, коли їздила в місто. При цьому Катерина Петрівна терпіти не може п’яниць і ледарів, часто лається на сусіда Левонтия за те, що той випиває. Не дає спуску і своєму чоловікові. Онука також привчає до праці, відправляючи збирати суницю.
Бабуся любить, щоб у всьому був порядок. Не маючи зайвих коштів, тим не менш, вона позичає останні гроші сусідці, але тільки тому, що та повертає. Бабуся знає ціну грошам, вона завжди їх перераховує і акуратно складає.
За характером вона сувора, про це знають всі. Тому Вітя так боявся повертатися додому після того, що сталося і боявся бабусиної гніву. Вона добре знала всі звички хлопчика, йому важко було вислизнути до сусідів. Катерина Петрівна з усіх сил намагалася привчити Вітю до порядку, не дозволяла ходити з їжею по дому, нагадувала, що їсти потрібно за столом.
Вона дуже любила онука, але ніколи не піддавалася на його хитрощі, ниття і сльози, завжди розпізнавала, де брехня. Така строгість і трохи холодність – вимушена міра, адже бабуся найбільше хотіла, щоб Вітя виріс хорошою і порядною людиною, а не таким, як сусідські дітлахи. Вона знає м’який характер хлопчика і опирається дружбу Віті з дітьми Левонтия, не дозволяє до них ходити, погрожує, що візьметься і за їх виховання. За таку поведінку і гучний голос чоловік потай називає її “генералом”.
Катерина Петрівна – товариська жінка. Після події до неї багато хто заходив у будинок дізнатися новини з міста, вона з усіма довго розмовляла. А ще – всім розповідала про вчинок онука, оскільки знала, що він все чує. Це був урок, який завдяки такому методу хлопчик запам’ятав на все життя. Бабуся довела його до сліз, але навчила не брехати більше і не чинити погано, жити по совісті, як вона сама і робила.
Вона не може не любити онука, тим більше він сирота. Вона купує йому заповітний пряник, оскільки нічим іншим побалувати не може. Розумна, мудра жінка, вона не виявляє багато ласки до онука, щоб виростити його справжнім чоловіком.
