Одним з реальних героїв роману Льва Миколайовича Толстого, був Багратіон. Він був не тільки полководцем, а й героєм Вітчизняної війни 1812года. Толстой описує його як людину невисокого зросту, з проявом в особі східного типу, не молодим, але ще й не старим. У романі «Війна і мир» саме він був благословенний Кутузовим у порятунок армії, саме його призначили керівним Шенграбенским боєм. Хоча він і виконує свій борг героя війни.
До початку бою він приставлений як замучений, втомлений полководець, який, здається, абсолютно байдужий до того, що відбувається навколо нього. Але ситуація різко змінюється, коли бій почало набирати обороти, вся його втому ніби розчинилося, очі захоплено загорілися і це здавалося ніби зовсім інша людина. Він не боявся ні якоїсь небезпеки, він міг встати з рядовими солдатами в один лад, тим самим намагаючись підтримати настрій своїх бійців. За відвагу його дуже любили і поважали, він не давав прямих наказів. Багратіон на своєму прикладі показував дітям, як потрібно битися і завжди вів їх в атаку з почуттям упевненості в перемозі.
Л. Н.Толстой описує Багратіона як людину, яка знає якими шляхами слід досягати поставлених цілей, і практично завжди доводить справу до кінця. Він не влазив протягом подій, що відбуваються на Шенграбене, з боку це здавалося абсолютною бездіяльністю. Насправді, його поведінка свідчила про зворотнє. Це була тактика полководця, особливий стратегічний хід. Він був досить рішучий, твердий і чесний, як воєначальник Багратіон вважає безглуздим брати участь у військових радах. Вважаючи, що це марна трата часу.
Автор вважає, що героїв у романі не потрібно виставляти на показ, адже справжні герої в основному завжди грають другорядну роль. Вони скромні й непомітні. Таким був зображений і Багратіон. Хоча він і вважається другорядним персонажем, читачеві видно його героїзм і прагнення до перемоги. Ще під час Аустерлицкого бою вже було показано його героїзм і відвага.
У поемі чітко підкреслено, що герой, так палко бився на війні, в світських колах веде себе абсолютно скуто. Під час обіду присвяченого в його честь, він описується автором як сором’язливий і боязкий чоловік. Йому було спокійніше ходити під кулями, ніж на очах у стількох людей відчувати себе ніяково
Багратіона можна охарактеризувати як ідеального полководця, який прагнути до виконання свого боргу.
