Багато творів Миколи Михайловича Карамзіна є шедеврами російської літератури, а повість ” Бідна Ліза, написана в 1792 році, в душі кожного читача залишає свій слід. Тут піднесені почуття, любов описана у всіх фарбах, але не пішло як могло здатися, а з усією ніжністю і легкою часткою пристрасті. При читанні захоплює дух від переживань героїв і від їх різноманітності почуттів. Це новий напрямок сентименталізму, який оспівує внутрішній світ людини доводиться по смаку всім читачам.
У цьому творі ми бачимо декількох ключових героїв це красуня селянка Ліза, її мама, дворянин Ераст і сам оповідач. В основу лягає любов дівчини і дворянина і зрада аристократа заради багатого заміжжя з розрахунку. Один з жіночих образів мама Лізи є дуже доброю і чуйною людиною. Після втрати свого чоловіка життя матері стала важка і бідна. Її здоров’я Карамзін показує нам не кращим, так як її очі вже не так гостро бачать, так і в цілому вона слабка. Основну відповідальність на себе бере її дочка, яка береться за будь-яку роботу, намагаючись якось допомогти матері. Мати відчувала наскільки Ліза добра і чуттєва і намагалася своїми порадами захистити її від жорстокого світу.
Для матері Лізи на першому місці стоїть щастя і благополуччя її дочки. В один час вона хоче видати свою дочку за багатого людини, так як той міг забезпечити Лізі безбідне життя, але та не погодилася. Коли дочка з-за свого коханого Ераста йде до ставка і топиться, то серце бідної жінки не витримує і теж вмирає. В такі моменти можна зрозуміти наскільки сильні материнські почуття і наскільки важко втрачати дітей.
Це твір по істині є шедевром, суперечки з яким до цих пір не вщухають. Адже це твір джерело гарячих суперечок і різнобічних тим. Тут піднята і тема соціальної нерівності, яка не дозволяє героям в якійсь мірі створити міцний шлюбний союз. Все це протиставляється корисливості з боку дворянина і бажанням збагатитися після програшу свого стану на війні. Творчість Миколи Карамзіна змушує нас переймуться добром і красою любові, а жіночі образи, які так чуттєво розкрито доповнюють всю повість. Читаючи повість, можна зловити себе на думці що це все неправдоподібно, почуття нещирі і наївні, але, тільки відчувши всю біль у серці матері героїні, починаєш розуміти, як все щиро.
