Варіант 2
Санька є другорядним персонажем в оповіданні «Кінь з рожевою гривою». Але він займає далеко не останнє місце в долі головного героя. Адже якби не було Санька з його огидним хуліганських характером, Вітька, головний герой, не вчинив би багато помилок за кілька днів, описаних в оповіданні.
Саньок – другий за віком син Левонтия, і це дуже добре видно з того, як цей хлопчисько «будує» молодших за віком, коли старшого брата немає вдома. Незважаючи на його вік, автор характеризує Санька як самого шкідливого і самого злого з усіх левонтьевских хлопчаків. Так само, на мій погляд, його можна назвати змієм-спокусником усього оповідання. Адже якби не характер Санька, головний герой не вчинив би так, після чого йому довелося б довго думати, мучитися. Якби Вітька в самий перший раз не послухав свого друга Санька з’їсти всю зібрані ягоди, до речі, разом з усіма левонтьевскими дітлахами, не довелося б все далі і далі брехати, виплутуватися з цієї ситуації. А брехня, як відомо, завжди накочується грудкою: спочатку в перший раз збрехав, потім ще раз збрехав, щоб приховати першу брехню; після – третя неправда вже повинна приховати перші дві. І, як видно з оповідання, чим далі, тим важче зізнатися своїм рідним про своє обмані.
З твору стає зрозуміло, що у Санька було безліч саден і синців від бійок. Саме це може підтвердити наявність у нього хуліганського характеру. Однак, незважаючи на це, головний герой часто грав з ними. Часом навіть заздрив застіль, що відбувалися в левонтьевском будинку після отримання зарплати.
В оповіданні Санька для мене став уособленням всіх дітей, які донині ростуть в не дуже благополучних сім’ях. Він, так само, як його брати і сестри, був сильним і спритним тому, що «умів просочитися «від землі», їв усе, що Бог пошле, нічим не гребував». Крім цього, в сім’ї часто не було грошей, тому й голод був. Можливо, саме з цієї причини Санька виріс саме з таким поганим характером. Адже все, що відбулося за кілька днів нехорошого з головним героєм, порадив йому саме Саньок. Вітька і обдурив бабусю, поклавши на дно туеска траву замість ягід, і не говорив про це Катерині Петрівні. А потім ще і тягав з комори калачі за санькино мовчання. Додатково до всього цього, щоб Вітьці не дісталося від бабусі після її повернення з міста, Санька порадив йому не ходити ночувати додому, щоб Катерина Петрівна злякалася за нього (раптом потонув).
Як відомо, всієї неправди можна було б уникнути. Але ж Сашко знав, на що потрібно тиснути, щоб Вітька висипав все ягоди і пригостив левонтьевских дітлахів. Головний герой просто не хотів бути, як сказав Санька, «боягузливим і жадібним».
З усього цього можна зробити висновок, що Санька – хуліганський, шкідливий; тобто саме від’ємне дійова особа твору. Тому що не будь Санька поруч з Витькой, головний герой б стільки всього не «накрутив». Однак, на мій погляд, як було сказано вище, якщо б становище сім’ї Левонтия, може і не було б Санька таким, яким його описав автор.
