Твір Поп у творі Некрасова Кому на Русі жити добре
Поема «Кому на Русі жити добре» написана Н.А. Некрасовим після скасування кріпосного права. Її вся суть полягає в тому, що кріпаки, мріяли жити вільно, тепер не знають, що їм робити. Для поміщиків така реформа подібна смерті. Наприклад, одного з персонажів, князя Качатина, обманюють, що кріпосне право не скасували, тому що якщо він дізнається правду, то його вистачить удар. Некрасов у цій поемі зображує ставлення різних людей до даної реформи. Письменник хоче з’ясувати у своєму творі кому на Русі жити добре? Для цього він ввів персонажів селян, які ходять і розпитують у різних людей їх думки.
Так селяни зустріли попа, і запитали, чи щасливий поп. Він відповів, що не має ні багатств, ні спокою, ні честі. А в цьому, на думку попа, і полягала щастя. Піп каже про те, що селяни не бувають щасливі: або не врожайність, або досить багато врожаю, але обов’язково трапиться яка-небудь інша біда. Також Поп висловлює своє нещастя в тому, що у нього немає спокою. Що йому доводиться йти в будь-який час, як покличуть, то на похорони людини, то на народження немовлят, і болить у нього душа за страждання людські. Та й освіта священнослужителям отримати досить-таки важко.
Образ Попа досить різноманітний. Наприклад, спочатку він представляється нам як людина, якій доводиться експлуатувати селян, забирати останнє. З іншого боку, йому шкода селян, йому небайдуже думку народу. Саме Поп торкнувся теми про дівчат крестьянках, які працюють не покладаючи рук. Але як же відноситься просте стан до попа? До духовного стану селяни завжди ставилися зневажливо. Поп розповідає, як іронізує народ над попівським багатством, що селяни пускають плітки про хабарі від поміщиків і збір з народу останніх грошів. Як-то баба дала йому останні мідні п’ятаки і поп взяв їх, бо якщо він не візьме, то йому не на що буде жити. Але також він розуміє, що стара і сама потребувала них. Сам поп служить у сільській місцевості, керує великим храмом.
З образу попа ми бачимо життя всього духовенства та інтелігенції того часу. Їм не допомагає держава, над ними сміється народ, хоч і кличе священиків у будь який необхідний для селян час. З відміною кріпосного права, всі багаті поміщики, які подавали на життя, розбрелися по різних сторонах. А на подаяння селян їм живеться тяжко.
