Цикл літературних творів, написаних письменником у формі остросатірічеських казок, містить більше тридцяти новел, що з’явилися результатом багаторічних спостережень автора.
Основними темами казок, розкриваються письменником у його ідейно-політичному задумі, є сатиричне зображення урядових верхів самодержавства і експлуататорських класів («Дикий поміщик»), опис життя представників простого забитого російського народу («Повість про те, як один мужик двох генералів прогодував»), а також характерного стану обивателів, що відносять себе до просунутої інтелігенції («Карась-ідеаліст»).
Розкриття ключових тематик творів письменник здійснює з допомогою застосування різних художніх прийомів сатири у вигляді перебільшення (гіпербола), иносказательных виразів, гротесков, алегорії, використовуючи в оповіданні фольклорні, басенные народні традиції, а також з’єднуючи реальність і фантастику, людини і тварини.
Опис героїв казок у вигляді представників тваринного світу (вовк жадібний, боягузливий заєць, хитра лисиця, дурний ведмідь) дозволяє письменникові відобразити типових персонажів різних верств суспільства, зашифрувавши в їх образах характерні риси самодержавного деспотичного правління.
Зміст казки «Премудрий піскар» розкриває авторське ставлення до обивательського життя інтелігентних верств населення, стурбованих лише власним самосохранением, які живуть у постійному страху за свій добробут, а, оповідаючи про історію, що сталася з чоловіком і двома генералами, письменник розмірковує про рабське поведінці зацькованого російського народу, який непосильною працею створює матеріальне благополуччя для правлячої розпещеної верхівки.
В образі здичавілого поміщика автор зображує безпорадність і дурість паразитує влади, яка не бажає визнавати народ в якості основи та опори державного ладу, що створює основні матеріальні і духовні цінності країни.
Описуючи майстерно образи простих людей, працьовитих, талановитих, письменник не приховує власного співчуття до нелегкого життя рідного народу, експлуатованого владою, але при цьому в його відношенні до звичайного люду прозирає засудження за прояв мужиками безропотности, довготерпіння, порівнюючи їх з бджолами, є несвідомим стадом.
Ключовим сенсом усього циклу сатиричних казок письменника є роздуми про справжнє призначення людського життя і її різних проявах, розкриваючи злободенні проблеми реального існування сучасного суспільства.
