Вивчення правил російської мови допомагає стати освіченим і грамотним. Відкривається перспектива отримати гарну освіту. Грамотність являє собою знання винятків з правил написання і вимови. Вони допомагають підібрати прикметник до слова «посмішка». Не всі частини мови правильно поєднуються з іменником. Потрібно знати, на що звернути увагу при узгодженні слів.
Прикметник в українській мові
Прикметник стоїть на другому місці серед частин мови, які вивчаються у шкільній програмі. Воно позначає ознаку предмета, тому з його допомогою легко описати предмет. Воно також дає характеристику в кількісному і якісному відношенні.
Прикметник залежить від іменника, а значить, узгоджується з ним. Частина мови ставлять у той же відмінок, рід і число. Початкова форма передбачає постановку в називний відмінок, однина і чоловічий рід. Важливо пам’ятати, що правила відрізняються в залежності від того, коротким чи повним є прикметник.
Барвистість в реченні
З допомогою прикметника легко описувати об’єкти, давати характеристику людині і властивостями предметів. У російській мові прикметник займає важливе місце, виконуючи кілька функцій.
Розглянемо їх детально, щоб зрозуміти принцип.
- Властивості предметів. Наприклад, слово «усмішка». Саме по собі воно мало виражає стан людини. Стануть зрозумілі почуття, якщо додати прикметник «красива», «добра», «непевна», «натягнута».
- З допомогою частини мови пояснюють ознаки: м’який плед, важливий привід.
- Сюди відносяться і порівняльні вирази: світлий, як небесна синь. Круглий, як куля.
- Виражають емоції. Виразити стан і передати характеристики людини можна за допомогою прикметників «безтурботний, веселий, злий, агресивний, смішний».
Частина мови допомагає зробити пропозицію барвистим, дає точний опис того, про що йде мова. У літературних творах допомагає підсилити ефект описуваного дії. За допомогою прикметників становлять сюжет. Інтер’єр стає живим, дії персонажів зрозумілими.
Правила підбору прикметника
Узгодження частин мови допомагає правильно підібрати рід, число і відмінок. Це відбувається через залежність прикметника від іменника. Друге слово головне, а перше підлаштовується під нього. Наприклад, у реченні «Я завжди хотів купити (новий) машину» необхідно узгодити прикметник «новий» та іменник «машину».
Підбір прикметників до слова починається з визначення роду, числа і падежу іменника. У реченні слово «машина» вживається в знахідному відмінку, в однині. Прикметник потрібно поставити в таку ж форму. В жіночому роді прикметник «новий» звучить, як «нова». При постановці в знахідний відмінок вийде «нову». Кінцевий варіант речення: «Я завжди хотів купити нову машину». Узгодження коротких прикметників відбувається в такому ж порядку. Однак найчастіше виходять стійкі вирази: по білому світу, серед білого дня.
Узгодження прикметника та іменника
Підбір прикметників у експресивно забарвленої мови відбувається з тенденцією визначати їх з зменшувальними і пестливих іменниками. Обидві частини мови укладають у собі однакове значення. Наприклад, старенький автомобільчик, чистенький стільчик, простенька музичка. Приклади речень:
- На чистенький стільчик сів кумедний дідок і закурив люльку.
- На повороті в місто ми побачили, що старенький автомобільчик, пихкаючи і давлячись власними вихлопами, піднімався вгору по вулиці, намагаючись дістатися до красивого будинку.
- Незважаючи на те що це була простенька музичка, нам подобалося слухати її вечорами.
При узгодженні прикметника та іменника, пов’язаного з числівником, діють певні закономірності. Чоловічий і середній рід іменника вказує на необхідність поставити прикметник у множину і родовий відмінок: три великі дерева. Називний відмінок можливий з проявом обмеження: два старезні дідка. Позиція винесення прикметника в початок словосполучення передбачає вживання родового відмінка: три великі дерева.
Підбір прикметників до іменника жіночого роду відбувається з використанням будь-якої форми: дві молоді дівчини і дві молоді дівчини. Назви професій, соціальної діяльності, які позначають чоловіче і жіноче обличчя припускають вживання прикметника у формі жіночого обличчя: наша лікар, нова секретар. Узгодження відбувається в називному відмінку. В інших випадках воно помилково.
Словосполучення зі словом «усмішка»
Усмішка – це рух особи, що вказує на задоволення або насмішку. Прикметник до слова «посмішка» підбирається в залежності від того, що про неї хочуть сказати. Це можуть бути фізичні ознаки або тривалість. Наприклад, побіжна, млява, природна, застигла. Дають опис напруженої або натягнутою міміці, нерішучої і змушеної.
Прикметник до слова «посмішка» виражає настрій, риси характеру людини. Вона буває захоплена добросердна, захоплена, горда, смілива, зарозуміла. «Незважаючи на легку посмішку, погляд був напруженим. Його усмішка була винною і викликає одночасно. Губи чіпала мимовільна усмішка».
Підбираючи прикметник до слова «посмішка», його можна проаналізувати і додати асоціації:
- Сумна.
- Дружня.
- Єхидна.
- Миролюбна.
- Задумлива.
- Лукава.
- Іронічна.
- Чарівна.
- Чудова.
- Приємна.
- Презирлива.
- Привітна.
- Переможна.
- Чарівна.
- Прониклива.
Підбір прикметників залежить від того, що хочуть передати. Це можуть бути почуття і емоції, зовнішні характеристики і внутрішні відчуття. Дотримуючись правил, можна скласти речення зі словосполученнями, спираючись на узгодження частин мови.
Приклади пропозицій
Багато школярів при написанні творів показують маленький словниковий запас. Пропозиції сухі й короткі. Текст виходить коротким, немає інформативного сюжету.
За допомогою прикметників можна скласти красиві повні речення зі словом «посмішка».
- На її обличчі грала загадкова усмішка, змушуючи мене годинами дивитися у виразні очі.
- На мене заспокійливо діяла її сліпуча посмішка: ось воно щастя!
- Дивлячись на його злу посмішку у вигляді оскалу, ми зрозуміли, що нічого хорошого чекати не доводиться.
- Його збентежена усмішка як би говорила: «Я не винен!».
- Я звернув увагу, що при розмові в куточках рота Марти блукала ледь помітна посмішка.
- Він дізнався, звідки ми прибули, і на його обличчі негайно з’явилася миролюбна посмішка.
В онлайн і друкованих словниках можна знайти величезну кількість прикметників. Їх використовують у художніх і ділових текстах, щоб підкреслити важливість іменника, визначити ознаки.
