Давньоруська міфологія
Збереглося дуже мало міфологічних матеріалів: до IX-X ст. н. е. серед слов’янських племен ще не була поширена писемність.
Одним з головних богів слов’янських племен Стародавньої Русі був Перун, якого пов’язують з богом балтів Перкуно, а також з норвезьким богом Тором. Подібно цим божествам, Перун – бог грому, верховне божество давньоруських племен. Бог молодості і весни Ярило і богиня кохання Лада також займали важливе місце серед божеств. Вони обидва були богами, які вмирали і воскрешались кожен рік, що пов’язувалося з мотивами народжуваності. Також у слов’ян була богиня зими і смерті – Морена, богиня весни – Леля, богиня літа – Жива, боги кохання – Лель і Полель, перший був богом ранньої любові, другий – богом зрілої любові і сім’ї.
Культура племен Давньої Русі
У ранньому Середньовіччі слов’яни займали велику територію, що сприяло появі декількох незалежних слов’янських держав. З Х століття до н. е. відбувався процес поступового культурного розбіжності, який породив безліч тісно пов’язаних, але взаємовиключних мов, класифікованих як частину слов’янської гілки індоєвропейської мовної сім’ї.
В даний час існує велика кількість слов’янських мов, зокрема болгарська, чеська, хорватська, польська, сербська, словацька, російська та багато інших. Вони поширені від центральної і східної Європи до Росії.
Відомостей про культуру східнослов’янських племен київської Русі в VI-IX ст. є дуже мало. В основному вони збереглися в записаних пізніше творах фольклору, представлених прислів’ями і приказками, загадками і казками, трудовими піснями і переказами, легендами.
Ці племена Стародавньої Русі володіли деякими знаннями про природу. Наприклад, завдяки системі подсечного землеробства з’явився східнослов’янський землеробський календар, розділений на основі сільськогосподарських циклів на місячні місяці. Також слов’янські племена на території Стародавньої Русі володіли знаннями про тварин, металах, активно розвивали прикладне мистецтво.
