Мистецтво просодики
Просодика – це не просто сукупність наголосу, інтонації та пунктуації, це інтонаційно-виразна забарвлення мови. Інтонація – сходження або падіння голосу. Найчастіше сила, тон і висота останнього дають зрозуміти те, що хотів довести до нас оратор. Почуття тут відіграють важливу роль. З допомогою високого голосу можна передати запал, ентузіазм, радість чи недовіра і підозрілість. Трохи в іншій тональності, але також за його допомогою передаються гнів і страх. Печаль, горе і втому виражається в м’яких і приглушених тонах з пониженням інтонації до кінця пропозиції.
Швидкість мовлення – це також елемент просодики. Побіжна мова може бути особливістю мовця людини або ознакою схвильованості і занепокоєння, а також прагненням переконати в чомусь. Якщо індивід говорить повільно, то це може означати пригнічений стан, зарозумілість чи стомленість. Невід’ємною частиною просодики є вигуки, зітхання і навіть нервовий кашель, пирхання і інші сторонні звуки. Цей список може бути нескінченним. Часто звуки і жести означають набагато більше, ніж самі слова.
