Рейнхард Гейдріх – відомий політичний і державний діяч фашистської Німеччини, який очолював на початку війни Головне управління імперської безпеки. Був одним з ініціаторів так званого “остаточного вирішення єврейського питання”, координував діяльність по боротьбі і знищення внутрішніх ворогів Третього рейху.
Дитинство і юність
Рейнхард Гейдріх народився в невеликому містечку Галле в Німецькій імперії в 1904 році. Його мати була родом із заможної сім’ї директора консерваторії в Дрездені. Батько героя нашої статті Бруно Гейдріх був композитором і оперним співаком.
З ранніх років Рейнхард Гейдріх захоплювався політикою. Зокрема, його батьки вивчали роботи Х’юстона Чемберлена, який вивчав питання “боротьби рас”. У роки Першої світової війни був ще дитиною (у 1914-му йому виповнилося лише десять років), при цьому він постійно спостерігав демонстрації і акції протесту, які проходили в Галле.
У 1919 році вступив в напіввійськовий націоналістичний союз під назвою “Георг Людвіг Рудольф Меркер”. В цей період він виховує в собі свідомість, активно займається спортом.
Паралельно бере участь в асоціації пангерманской молоді. Однак ця організація здається занадто помірної для Рейнхарда Гейдріха, тому він її залишає, щоб вступити в 1920 році в “Німецький народний союз оборони і наступу”.
Ідеями молодіжних патріотичних рухів він переймається дивізії “Люцикс”, яка входить в добровольчі загони, існуючі на території Галле.
У 1921 році він створює вже власну організацію, яку називає “Німецький народний молодіжний загін”.
Служба в армії
Батько Гейдріха володів музичною школою, яка опинилася на межі розорення з-за економічної кризи. Сам Рейнхард добре грав на скрипці, але за цим ремеслом не було ніякого майбутнього. У школі він мріяв стати хіміком, але коли підріс, і ця перспектива стала здаватися йому сумнівною.
В результаті Рейнхард Гейдріх, фото якої є в цій статті, вирішує піти служити в армію. У 1922 році він стає курсантом військово-морського училища на території Кіля. Тут він стикається з жорстким кодексом честі, який йому здається вартим наслідування. Випускником училища він стає в 1926 році в званні лейтенанта. Його направляють на службу в розвідку флоту.
Просування Рейнхарда Гейдріха, біографія якого описана в цій статті, вгору по кар’єрних сходах сприяє керівник абверу Вільгельм Канаріс, який в той момент є старшим офіцером на крейсері “Берлін”. Вони дружили, Гейдріх часто бував у гостях у Канаріса.
Особисте життя
При цьому відносини з іншими товаришами по службі не складалися. Йому, як і батькові, заважали чутки про те, що серед його предків є євреї. До того ж у нього з’явилася репутація тяганини. Про Рейнхарда Гейдріха і жінок постійно ходили нові історії.
У 1930 році він зустрічає свою майбутню дружину на одному з балів. Його обраницею стала сільська вчителька Ліна фон Остен, наприкінці 31-го вони одружилися. Існує більш романтична версія початку їх відносин. Якщо вірити їй, Рейнхард катався з одним по озеру, коли побачив перевернувшуюся човен. Однією з врятованих і виявилася Ліна.
До цього у Гейдріха був роман з дочкою начальника військово-морської верфі в Кілі. Розлучитися зі своєю коханою він вирішив оригінальним способом, відправивши їй поштою вирізку з газети про свої заручини з Ліною. За кодексом честі військово-морського флоту, який він так цінував, Рейнхард здійснив низький вчинок, зустрічаючись одночасно з двома дівчатами. Відбувся суд честі, на якому головував адмірал Редер. У квітні 1931-го його відправили у відставку з формулюванням за “негідну поведінку”.
За деякими даними, його звільнили за розбещення малолітньої доньки командира крейсера “Берлін”, яка від нього завагітніла. По суті, цілком можна назвати сексуальним маніяком Рейнхарда Гейдріха.
Вступ до лав СС
Влітку того ж року Рейнхард Трістан Ойген Гейдріх, так звучить повне ім’я, вступає в націонал-соціалістичну німецьку робітничу партію, а також її воєнізоване формування СС. Разом з бойовиками бере участь в акціях, спрямованих проти комуністів і соціалістів.
У той час Гіммлер як раз займається перетворенням СС, працюючи над тим, щоб організація могла здійснювати стеження за політичними супротивниками, активніше брати участь у силових акціях. Для цього була необхідна служба розвідки.
Гейдріх через свого приятеля заводить стосунки з Гіммлером, формулює своє бачення щодо організації служби розвідки, які виявляються високо оцінені. Рейнхарду Трістану Ойгену Гейдриху доручають зайнятися формування служби безпеки, яка пізніше стає відомою як СД. У перший час головним завданням цієї структури стає збір компрометуючих матеріалів на політичних противників, які займають помітне становище в суспільстві і владі, також СД проводить цілеспрямовані акції за їх дискредитації.
За короткий час Гейдриху вдається завоювати повагу у нацистській партії. Вже в грудні він отримує звання оберштурмбанфюрера СС, а влітку 32-го штандартенфюрера.
Розправа з опозицією
У 1933 році до влади приходить Адольф Гітлер. Це означає прихід до влади нацистів, вони починають жорстку боротьбу проти опозиції.
При цьому напружена обстановка зберігається і всередині партії. Штурмовики СА, які багато в чому забезпечили прихід Гітлера до влади, виявляються незадоволені недостатньою кількістю повноважень, які їм дісталися. До того ж намічається протистояння між самим Гітлером, склонявшимся до національної політики, і Грегором Штрассером, який вважав, що головним завданням партії повинна стати соціалістична програма.
Серед штурмовиків все популярнішою стає ідея про другу революції, яка повинна статті істинно соціалістичної. У цій обстановці СД Гейдріха збирає компромат на Ернста Рема, який керував СА. Все вказує на те, що всередині партії готується путч. Під час знаменитої “Ночі довгих ножів” бойовики СС громлять СА, сам Рем виявляється убитий. За блискуче проведену операцію в СС Рейнхард Гейдріх отримує звання группенфюрера.
Надалі СД бере участь в апаратній боротьбі між вермахтом і СС. Підопічні Гейдріха відіграють вирішальну роль у звільненні від командування сухопутною армією генерал-полковника фон Фріча, міністра оборони фон Бломберга. На того й іншого вдалося завести компрометуючі справи, що зруйнували їх репутацію. Зокрема, дружина фон Бломберга в минулому виявилася повією. За це Гітлер відправив його у відставку. Фріча змістили за безпідставним звинуваченням у гомосексуалізмі. Разом з ними втратили посади або були знижені ще кілька десятків нелояльних військових.
Запеклу боротьбу Гейдріх вів і проти військової розвідки. Причому абвер очолював його старий приятель Канаріс. На публіці вони були дружні, навіть щоранку зустрічалися на прогулянці, а за лаштунками намагалися змістити один одного з високого поста.
У керівництві внутрішньою безпекою
У 1936 році Рейнхард стає не тільки керівником СД, але і очолює поліцію безпеки, в якій об’єднуються кримінальна і таємна державна поліція. В руках у Гейдріха виявляється інструмент, з допомогою якого він розправляється з ворогами режиму.
Його агенти стежать за комуністами, євреями, лібералами та представниками релігійних меншин. У штаті СД близько 3 000 агентів, плюс близько 100 000 інформаторів по всій країні. Після аншлюсу Гіммлер і Гейдріх влаштовують в Австрії терор, спрямований на противників режиму. Біля Лінца для них створюють концтабір Маутхаузен.
У рік початку війни зипо, СД і гестапо об’єднують в Головне управління імперської безпеки. Це найпотужніша організація для придушення опозиції, збору і аналізу інформації. Начальник Головного управління імперської безпеки – Рейнхард Гейдріх.
Війна
Одним із приводів для нападу на Польщу і початку війни стає так званий Глайвицкий інцидент. Це інсценування нападу Польщі на німецьку радіостанцію в Сілезії, проведене СС. Розробка і здійснення цього плану здійснював Гейдріх.
Бойовики СС, переодягнені в польську форму, напали на німецький радіопередавач у Глейвице. Світовим ЗМІ була представлені тіла загиблих “поляків”. Насправді, це були в’язні, що містилися в концтаборі Заксенхаузен.
Німеччина оцінила цю подію як привід, щоб напасти на Польщу. Підлеглі Гейдріха на окупованій території приступили до знищення комуністів, місцевої інтелігенції та євреїв.
Примітно, що в роки війни він займався не тільки оргроботою, але і брав участь у бойових вильотах в якості стрільця-радиста, а потім і штурмовика в Норвегії, Франції і СРСР. Це повною мірою відповідало тому, яким повинен був бути офіцер СС, на думку Гейдріха. Тобто не тільки керувати із свого робочого кабінету, але і самому безпосередньо брати участь у бойових діях.
У 1941 році його збили в районі річки Березини. Його врятували німецькі солдати. Після цього Гіммлер заборонив йому самому вирушати в бойові вильоти.
Єврейське питання
Гейдріх вважається одним з головних ініціаторів Голокосту в нацистській Німеччині. Саме він прагнув реалізувати задум геноциду євреїв у Німеччині та на окупованих територіях.
Якщо слідувати їх ідеології, євреї були основною силою комуністичного руху. Разом з циганами, неграми, східними слов’янами та іншими неарийскими народами вони були оголошені “недолюдей”. Рейнхард Гейдріх про росіян і євреїв завжди висловлювався різко й однозначно.
Інформацію про євреїв в СД збирали ще до війни. Коли після замаху на німецького дипломата в Парижі виявився винен польський єврей, підопічні Гейдріха влаштували масові погроми в різних містах країни, що увійшли в історію як “Кришталева ніч”.
Саме Рейнхард був координатором цих акцій, віддавав накази регіональним підрозділам. Через кілька днів він вніс Герінгу пропозиції про подальше вирішення єврейського питання. Гейдріх наполягав на розвитку Нюрнберзьких законів, спрямованих на посилення дискримінаційних заходів, які змушували євреїв емігрувати. Також пропонувалося за аналогією з австрійським бюро єврейської еміграції, яким керував Ейхман, створити аналогічну структуру в Берліні. Ці заходи були прийняті та реалізовані в найближчі місяці.
Коли була окупована Польща, Гейдріх наказав відправляти євреїв у гетто, організовані у великих містах. Також формувалися “єврейські ради”, з допомогою яких Гейдріх змушував самих євреїв брати участь у знищенні свого народу. В кінці 1939 року він поставив Ейхмана керувати спеціальним підрозділом у справах євреїв, з допомогою якого розпочалися масові відправлення з Австрії та Німеччини в польські гетто. Це був проміжний етап. Зрештою, він прагнув домогтися повного знищення єврейського населення у всій Європі.
На окупованих радянських територіях в руках німців виявилося велика кількість євреїв. Були створені спеціальні розстрільні команди, які зайнялися винищенням за національною ознакою. Але навіть вони не справлялися з завданнями за знищення такої кількості людей.
В кінці 1940 року Гітлер наказав йому розробити план остаточного розв’язання єврейського питання. Розробки Гейдріха не збереглися, але відомо, що він направив свої пропозиції фюреру у січні 1941-го.
Вже влітку Гітлер офіційно опублікував наказ про “Загальне вирішення єврейського питання”. Його текст не зберігся, але про його існування відомо, завдяки свідченням нацистів на Нюрнберзькому процесі. У січні 1942 року відбулася Ванзейської конференції, на якій як раз і обговорювався план знищення євреїв на території всієї Європи.
В рамках проекту Гейдріха передбачалося послати євреїв на примусові роботи. Передбачалося, що більшість загинуть від непомірної фізичного навантаження і нестабільного харчування. Вижили планувалося знищити фізично. За приблизними оцінками, планувалося ліквідувати близько 11 млн осіб. Саме Гейдріхом були сформульовані тези “остаточного вирішення єврейського питання”.
У Богемії та Моравії
Після окупації Чехословаччини в 1939 році регіони Моравія і Богемія перейшли під німецьке управління. Там з’явився пост імперського протектора. Спочатку їм був Костянтин фон Нейрат, який займав раніше був міністром закордонних справ. Незабаром він був усунений із-за недостатньої жорсткості і постійного протистояння органів влади з партійними структурами і спецслужбами в цих областях. Саме агенти Гейдріха підготували для Гітлера доповідь з критикою роботи Нейрата.
У вересні 41-го фюрер вирішує призначити заступником протектора Гейдріха. Нейрат не погоджується з таким рішення і йде у відставку. Рейнхардт отримує всю владу в регіоні. Зберігши за собою колишню посаду, він фактично стає імперським протектором. Незабаром він перебуває у свою резиденцію в Градчанах, сюди ж перевозить свою сім’ю. Він влаштовується в Нижньому палаці в 15 кілометрах від Праши, який був конфіскований у єврейського сахаропромышленника Фердинанда Бліх-Бауера. Всього було четверо дітей у Рейнхарда Гейдріха. Це були сини Хайдер і Клаус, дочки Зилька Березня, до того моменту ще не народжена.
Вже через тиждень після свого призначення він організував повалення чеського прем’єр-міністра Алоїса Еліаша, як тільки його запідозрили у зв’язках з Опором. Судовий розгляд було стрімким, вже через чотири години чеському політику був ухвалений смертний вирок.
Також одним із перших своїх указів в Богемії і Моравії Гейдріх наказав закрити всі синагоги на території протекторату, а вже в листопаді 41-го був створений концтабір Терезиенштадт, який призначався для чеських євреїв, які чекали своєї відправки в табори смерті.
Паралельно він проводив реформи, щоб заспокоїти місцеве населення. Зокрема, перевернув з ніг на голову систему соціального забезпечення, збільшив норми харчування для робітників і зарплати.
Вбивство
В результаті празький м’ясник Рейнхард Гейдріх, таке прізвисько він отримав на жорстоку боротьбу проти чеського Опору, став жертвою замаху. Завдяки нещадним заходів, йому вдалося буквально за два тижні утихомирити країну, яка опинилася в окупації.
Замах на його життя було розроблено чеським урядом у вигнанні, яке очолював Едварда Бенеша, за допомогою англійських спецслужб. Однією з цілей було підняти престиж Опору в очах пересічних чехів. Звичайно, організатори замаху розуміли, що слідом за цим вбивством підуть каральні акції, але розраховували, що це тільки посилить ненависть населення до фашистів.
Операція з ліквідації празького м’ясника Рейнхарда Гейдріха отримала таємне визначення “Антропоїд”. Безпосередніми виконавцями стали Ян Кубіш і Йозеф Габчик, яких готували англійці.
Вранці 27 травня 1942 року Гейдріх їхав на автомобілі зі своєї заміської резиденції в центр Праги. Машина була з відкритим верхом, в ній знаходився лише водій, так як сам Рейнхард завжди віддавав перевагу пересуватися без охорони. У 10.32 на повороті в празький передмістя Либень Габчик дістав пістолет-кулемет марки STEN і вже збирався вистрілити в ціль, але його зброю заклинило. Тоді самовпевнений Гейдріх наказав зупинитися, дістав пістолет, але вистрілити не встиг. Кубіш кинув в нього бомбу. Проте чех промахнувся, вона впала і вибухнула біля правого заднього колеса автомобіля.
Гейдріх був поранений. У нього виявилося зламане ребро і осколкове поранення селезінки, до неї потрапили шматок оббивки сидіння і металевий фрагмент автомобіля. Рейнхард впав поряд з машиною. Його екстрено госпіталізували, доставивши в госпіталь в Буловке на проезжавшем повз вантажівці.
Вже до полудня Гейдріха прооперували, пошкоджена селезінка була видалена. У той же день в госпіталь приїхав особистий лікар Гіммлера, якого звали Карлд Гебхардт. Він виписав пацієнту морфій і поїхав. 3 червня була поширена інформація про те, що стан Гейдріха помітно покращився, він йде на поправку. Але до вечора він впав у кому, помер на наступний день. У медичній карті причиною смерті була вказана органна септична недостатність. Примітно, що остаточний діагноз не поставлений до цих пір, в 1972 році дослідники, на основі медичних документів, прийшли до висновку, що Гейдріх міг загинути від анемического шоку.
Після вбивства Гейдріха, яке було оцінено німецьким командуванням як терористичний акт, адреса Гіммлера почали надходити численні співчуття від керівників рейху, воєначальників, представників країн-сателітів, зокрема, від болгарських та італійських поліцейських. Прощання з тілом відбулося у Празі, воно тривало два дні. Після цього труну доставили в Берлін. У німецькій столиці 9 червня відбулися похорони. В прощанні з Гейдріхом взяли участь перші особи країни, промову над могилою виголосив Адольф Гітлер, який охарактеризував Гейдріха як людини з залізним серцем.
Пізніше Гіммлер неодноразово підкреслював, що загиблий вніс величезний внесок у боротьбу за свободу німецького народу. Посмертно Гейдріх був нагороджений “Німецьким орденом”, указ про це підписав сам фюрер. Це рідкісна нагорода, яка призначалася для вищих партійних функціонерів, як правило, завжди присуджувалася посмертно.
Супротивники Німеччини були зовсім не в захваті від фігури Гейдріха. Впливова лондонська газета “Таймс” випустила уїдливу статтю, в якій зазначила, що одному з найбільш небезпечних людей з керівництва Третього рейху організували “похорон гангстера”.
Після вбивства Рейнхарда Гейдріха очолив РСХА сам Гіммлер, але вже в січні 1943 року передав кермо правління Кальтенбруннеру. Посаду імперського проектора перейшов Курту Далюге.
Могила Гейдріха знаходиться на берлінському цвинтарі. Після поразки нацистів, щоб це місце не стало точкою тяжіння для їх сучасних послідовників. В даний час точне місце поховання Гейдріха залишається невідомим. При цьому в першу річницю його смерті на могилі встановили бюст, знищений після визволення Праги. У 2009 році в чеській столиці відкрили пам’ятник представникам Опору, організував знищення Гейдріха.
Після успішного замаху на високопоставленого нацистського керівника в Чехословаччині очікувано почалася каральна операція відплати. Замах справило сильне враження на нацистських керівників, кампанія масового терору, спрямована на чеське населення, почалася вже в день смерті Гейдріха. Зокрема, було офіційно оголошено, що кожен, хто буде знати місцезнаходження вбивць, але не видасть їх, буде страчений разом з усіма близькими родичами. У Празі були влаштовані масові обшуки, в ході цих операцій були виявлені багато учасників Опору, які ховалися в підпілля, а також комуністи, євреї та інші категорії громадян. В цілому, було розстріляно 1 331 чех, серед яких опинилася 201 жінка.
У день похорону Гейдріха була знищена чеська село Лідіце. Всіх чоловіків старше 16 років розстріляли, всього їх виявилося 172 людини. 195 жінок відправили в концтабір Равенсбрюк, а дітей перевели в Центральне бюро по справах переселенців в Лицманштадте. Пізніше їх передали німецьким сім’ям, встановити їх подальшу долю сьогодні не представляється можливим.
Гестапо, зрештою, вдалося встановити місце, де ховалися агенти. Вони перебували у підземеллях кафедрального собору святих Кирила і Мефодія на території Праги. Їх зрадив учасник Опору, парашутист Карел Чурда.
18 червня був організований масовий штурм, в ході якого всі агенти були вбиті або покінчили собою, зрозумівши, що подальший опір марно. Пізніше німцями були розстріляні: єпископ Празький Здатний, священики цього собору і деякі інші клірики. Після цього інциденту чеська православна церква була офіційно заборонена.
Загиблий залишився в пам’яті істориків як один з активних учасників нацистської партії. За оцінками сучасників, характер Рейнхарда Гейдріха нещадністю, він умів швидко приймати рішення, гостро сприймав людські, моральні, політичні і професійні слабкості оточували його людей.
Дізнатися про його особистості можна по великій кількості художніх та дослідницьких робіт, присвячених лідеру СД. Причому не завжди його оцінюють в негативному ключі. У 2017 році на Україні вийшло дослідження під назвою “Рейнхард Гейдріх. Остаточна реабілітація”, в якій він поданий у позитивному ключі. Намагалася його виправдати і дружина, яка в 70-ті роки написала мемуари “Життя з військовим злочинців”.
Є багато фільмів про Рейнхарда Гейдріха. Вже в 1943 році вийшла американська картина “Кати теж вмирають”. Фільм про Рейнхарде Гейдрихе зняли і в Чехословаччині. Військова драма Іржі Секвенса “Замах” побачила світ у 1964 році.
Згадується Рейнхард Гейдріх у фільмі “17 миттєвостей весни”. Хоч події відбуваються і після його вбивства, але у стрічці присутні документальні кадри похорону.
Персонаж аніме
В аніме Рейнхардом Трістаном Ойгеном Гейдріхом звуть одного з персонажів всесвіту Dies Irae. Він головнокомандувач, який створив 13-й Орден Списа Долі.
В аніме Рейнхард Гейдріх 40-річний спортивний чоловік. У нього золоті очі і волосся. Рейнхард Гейдріх в аніме “День гніву” грає одну з ключових ролей.
