Розвиток міста
Після закінчення Смутного часу місто стало стрімко розвиватися. З XVII століття тут побудували перший металургійний завод, який був одним з перших в Росії. В місті, завдяки зручному розташуванню, була міцна торгівля, через нього йшли основні торгові шляхи. З часів Петра I Калуга стає центром губернії. З 1721 по 1737 рік по місцях, де знаходиться місто, прокотився голод Великий, періодично опустошавший його територію.
В 1796-му Указом Павла I утворена Калузька губернія. Велику роль місто зіграв у Вітчизняну війну 1812 року. Він виконував роль тилової бази російських військ. Тут формувались загони народного ополчення, збиралося продовольство, фураж.
З середини ХІХ століття місто поступово перетворюється на глуху і тиху провінцію, місце заслання високопоставлених осіб. Тут знаходилися Шагін-Гірей – останній правитель Криму, Арынгазы Абулгазиев – казахський хан Молодшого жуза, імам Чечні Шаміль. Сюди за участь у дворянському змові була заслана дочка царя Грузії з синами.
Бурхливий розвиток місто здобуло у роки Радянської влади. Велике значення надавалося промисловості. Будувалися нові заводи, школи, лікарні, дитячі сади, палаци культури і спорту. Велику увагу надавалося цивільного будівництва, інфраструктури міста. Завдяки цьому і сьогодні Калуга є найбільшим транспортним вузлом, науковим і культурним центром.
