Овіяна романтикою серіалу “Сімнадцять миттєвостей весни” німецька Служба Безпеки стала сприйматися на пострадянському просторі як елітарна, майже гламурна служба. Тим більше що, як стало відомо пізніше, елегантна чорна форма була від Хуго Боса, знаменитого німецького дизайнера. Але на рахунку СД чимало злочинів проти людяності і на Нюрнберзькому процесі організація визнана злочинною.
Освіта СС і СД
У 1923 році з партійних штурмових загонів був виділений невеликий загін Schutzstaffeln (SS) особистих охоронців керівника А. Гітлера. З 1929 року на їх основі під керівництвом Генріха Гімлера стали розгортатися підрозділи, завданням яких стала охорона всього вищого нацистського керівництва.
Керівником СС Гімлером в 1931 році створена одна з найстаріших охоронних організацій СС, розвідувальна служба, яка влітку 1932 року була перейменована в SicherheitsDienst (SD). Назва СД – це переклад абревіатури SD, з німецької – Служба Безпеки.
Початковий етап
Керувати знову утвореної спеціальною службою, яка безпосередньо підпорядковувалася Гімлеру, призначили молодшого морського офіцера Рейхард Гейдериха. На першому етапі основні функції СД – це контроль за чистотою всередині партії та протидію проникненню в партійні ряди ворожих і чужих елементів. Спочатку організація займала невеликий офіс і виконувала функції допоміжної поліції нацистської партії. Поступово зростала роль організації як “ланцюгового пса” над членами СС, а після 1934 року, коли Гітлер став канцлером, і партії. СД і СС в Німеччині зіграли вирішальну роль в консолідації поліцейських функцій в партійних охоронних структурах.
Структура і функції
Служба безпеки отримала потужний розвиток після того, як нацисти очолили країну. Гітлер, не довіряючи державним силовим структурам, почав передавати їх функції зовнішньої і внутрішньої безпеки СС і СД. У 1939-му організація була передана у відання Головного управління імперської безпеки. Гейдріх став керівником СД та поліції безпеки, в яку входило і гестапо.
Служба безпеки поділялася на внутрішню, яка займалася контррозвідкою, аналізом внутрішньополітичної ситуації, боротьбою з політичними противниками і репресіями проти населення, і зовнішню, отвечавшую за шпигунство і таємні операції. Внутрішньою безпекою керував Отто Олендорф, зовнішньою розвідкою – Вальтер Шеленберг. СД – це самостійна спеціальна служба, яка більше займалася збором інформації (політичним розшуком) та її аналізом.
Як пояснював Гімлер, СД займається підготовчою роботою загального характеру, в тому числі дослідженнями, підготовкою матеріалів, експертизою і аналізом на рівні партій, рухів, виявляючи тенденції, напрями розвитку і розкриваючи сфери впливу і впливу. А на основі цих матеріалів гестапо вже займається конкретними справами.
Злочини
СС і СД – це дві головні злочинні організації, відповідальні за проведення політики по боротьбі з супротивниками нацистського режиму і расової ідеології. Особливо вони відзначилися у знищенні представників “нижчих і неповноцінних” рас і насамперед євреїв. Всі антиєврейські дії з моменту приходу до влади Гітлера доручалися цим відомствам під керівництвом Гімлера.
З 1933 року СС і СД контролювали процеси вигнання євреїв з політичної та економічної і всіх сфер життя. Вони стежили за дотриманням нацистських законів, лишавших євреїв елементарних людських прав.
Однією з найбільш гучних акцій СД була організація “Кришталевої ночі” 9-10 листопада 1938 року. Відомство Гейдріха організував замах єврея на німецького дипломата. У відповідь на яке пішли “стихійні погроми” єврейських організацій і синагог.
