Шах Аббас I увійшов в історію як найбільший правитель з династії Сефевідів. При ньому землі держави простяглися від річки Тигр на заході до міста Кандагара на сході. За час свого правління він домігся відродження могутності Сефевідської держави, чому сприяла проведена під його керівництвом грамотна зовнішня та внутрішня політика.
Ранні роки
Аббас I народився 27 січня 1571 року в Гераті. Він був третім сином Мухаммада Худабенде і його дружини Махді Вулики, дочки хакіма Світ Абдулли-хана. На момент народження Аббаса шахом Ірану був його дід Тахмасп I. Мухаммад Худабенде з дитинства відрізнявся поганим здоров’ям, тому Тахмасп послав його в Шираз, який славився своїм сприятливим кліматом. Згідно з традиціями, принаймні один принц королівської крові повинен був жити в Хорасані, тому Тахмасп призначив чотирирічного Аббаса номінальним губернатором провінції, і той залишився в Гераті.
У 1578 році батько Аббаса став шахом Ірану. Мати Аббаса незабаром сконцентрував владу в своїх руках і стала виражати інтереси свого старшого брата Хамзи, але 26 липня 1579 року її вбили. Невдоволення правлінням шаха Мухаммеда зростало, і в результаті в 1587 році він добровільно передав владу своєму синові Аббаса I. У результаті 1 жовтня 1588 року молодому правителю були вручені королівські відзнаки, і він офіційно став шахіншаха держави Сефевідів.
Початок правління шаха Аббаса I
Царство, успадковане Аббасом від батька, перебувало в занепаді. Внутрішні суперечності послабили імперію, чим скористалися правителі сусідніх держав, які прагнуть розширити свої володіння за рахунок захоплення чужих територій. Османи захопили великі території на заході і північно-заході (включаючи головний місто Тебріз), а узбеки захопили землі на північно-сході.
Першочерговим завданням шаха Аббаса стало відновлення порядку всередині держави. З цією метою в 1590 році він уклав з османами збитковий договір, який увійшов в історію як Стамбульський мирний договір. За його умовами до Османської імперії відійшло все Закавказзі. Обидві сторони усвідомлювали, що цей договір є лише тимчасовою відстрочкою перед початком військових дій. Шах Аббас змушений був укласти мир з османами, так як його імперія поки не була готова до ведення війни.
Укладення союзу з Росією
У період правління шаха Аббаса Великого були встановлені дружні відносини між державою Сефевідів і Росією. 30 травня 1594 року в Персію прибув російський дипломат А. Д. Звенигородський. Від імені царя Федора Івановича він висловив прагнення Росії встановити дипломатичні відносини з Персією. Зустріч пройшла благополучно, і за її підсумками шах висловив бажання бути з російським царем «у дружбі, братерстві і в любові».
Згодом шах Аббас першим визнав воцаріння нової династії в Росії і виділив позику у розмірі 7 тисяч рублів. У 1625 році він надіслав щедрі подарунки російському цареві: фрагмент Ризи Господньої і виготовлений кращими перськими майстрами золотий царський трон. В даний час трон зберігається в Оружейній палаті.
Економічний підйом держави
Продумана внутрішня політика Аббаса I сприяла економічному піднесенню країни, розвитку міст та інфраструктури. У його правління активно будувалися нові дороги і мости. Усвідомлюючи високу прибутковість зовнішньої торгівлі, шах прикладав зусилля для пожвавлення торговельних відносин з Індією та європейськими державами.
Одним з наслідків невмілого правління Мухаммада Худабенде стало порушення грошового обігу в країні. Аббас ініціював проведення грошової реформи і ввів нову монету. Монета шаха Аббаса називалася «аббасі», її гідність дорівнювало одному мискалю.
По всьому світу поширилася легенда про антилопі, з-під копит якої сиплються дорогоцінні камені і золоті монети. Чудова антилопа належала падишахові Джахангиру. Стверджували, що саме завдяки їй він став володарем незліченних багатств. До шаху Аббасу золота антилопа не має прямого відношення. Він розбагатів виключно завдяки своїй енергійній діяльності.
Військова реформа
Проведення військової реформи було продиктовано необхідністю ведення військових дій з метою відвоювання земель, втрачених в результаті загарбницької політики Османської імперії. Основна мета реформи ховалася в зміцненні військової організації держави.
Аббасу знадобилося десять років, щоб сформувати потужну і згуртовану армію, здатну протистояти оттоманським і узбецьким ворогам. Постійне військо складалося з гуламов, які призивалися з етнічних грузинів і черкесів, і в набагато меншому ступені – іранців. Нові армійські полки були повністю віддані шаху. Армія налічувала від 10 000 до 15 000 кіннотників, озброєних мечами, списами та іншою зброєю (на той момент це була найбільш численна кіннота в світі); корпуси мушкетерів (12 000 чоловік) і артилерії корпусу (12 000 чоловік). Всього чисельність постійного війська становила близько 40 000 солдатів.
В армії була встановлена сувора дисципліна. Солдати каралися за непокору командувачу, було введено також заборону на грабежі на підкореної території. В ході проведення військової реформи перський шах радився не тільки з воєначальниками зі свого найближчого оточення, але і з європейськими посланниками. Відомо, що Аббас розмовляв з англійськими авантюристами сером Ентоні Ширлі і його братом Робертом Ширлі, які прибули з неофіційною місією в 1598 році в якості посланців графа Ессекса. Метою їх візиту було дістати згоду шаха на входження в Персії антиосманский альянс.
Боротьба проти Бухарського ханства
Сформувавши сильну боєздатну армію, шах Аббас почав військові дії проти Бухарського ханства. У 1598 році був підкорений Хорасан, який мужньо захищали воїни узбецького еміра Абдалли. Подальший хід військових дій був ознаменований приєднанням до Персії Гиляна, Мазандерана, Кандагара і області Лурестана.
У битві при Балх ворожі війська розгромили перську армію, завдяки чому їм вдалося зберегти незалежність Мавераннахра. Але ця перемога не змогла змінити загального ходу військових дій. Сили узбецької армії були на межі, і перси змогли закріпити свої завоювання на більшій частині Хорасана. Тільки в 1613 році талановитий узбецький воєначальник Ялангтуш Бахадур Бія зумів відбити ключові аванпосты і міста, в тому числі Мешхед, Герат, Нішапур та інші.
Війни з Османською імперією
У 1601 році під владу Аббаса, якого ще при його житті стали називати «великим», перейшли частину Вірменії та Грузії, а також Ширван. У 1603-1604 роки його військами були розграбовані Нахічевань, Джульфу та Єреван. В результаті військових дій 1603-1607 років Східна Вірменія увійшла до складу імперії Сефевідів. Стосовно місцевих жителів проводилася жорстока політика. Людей насильно переселили вглиб Ірану, а провінції перетворили в безжиттєву пустелю.
До 1612 році шаху Аббасу вдалося підкорити собі велику частину території Закавказзя і поширити свій вплив на Передкавказзі. У 1614-1617 роках турки знову вторглись в Іран, але успіху їх дії не мали. Султан Осман II уклав Марандский мир з шахом Аббасом, але перемир’я тривало недовго. У 1622 році військові дії поновилися, і армії Аббаса вдалося навіть завоювати Багдад.
Походи в Грузію
Про грузинів Шах Аббас висловлювався в негативному ключі, тому деякі історики називають його одним з головних ворогів грузинів.
В 1614 році персами була зроблена спроба завоювання території Грузії. Військові дії увінчалася успіхом, і правителем підкорених земель був призначений Іса-хан, який отримав виховання при дворі шаха Аббаса і був йому відданий. Однак він не зумів утримати владу, і в 1615 році його вбили.
У вересні 1615 року повстанці організували повстання. На його придушення Аббас відправив загін з 15 тисяч солдат, який був розгромлений кахетинським царем. Усвідомлюючи небезпеку повстання, іранський шах навесні 1616 року зробив новий похід проти грузинських царств, в результаті якого вдалося остаточно придушити повстання. Після розорення Кахеті перси вторглися в Картлі. В цілому слід зазначити, що агресія Аббаса I призвела до тяжких наслідків для підкореного їм регіону.
На тлі такої зовнішньополітичної ситуації цікаво згадати особистість Тінатін – грузинської царівни і дружини Шаха Аббаса. Але, на жаль, про шлюб між Тінатін і Аббасом збереглося дуже мало відомостей.
Смерть правителя
На фото зображена гробниця, яка знаходиться в мавзолеї перського шаха Аббаса.
З 1621 року здоров’я правителя поступово стало погіршуватися. В 1629 році він помер у своєму палаці в Фарахабаде на узбережжі Каспійського моря і був похований у місті Кашан. Спадкоємцем імперії Аббас призначив свого онука Сефі I. Він був відомий як жорсткий людина з замкнутим характером. Не володіючи перевагами свого діда, він відштовхнув від себе відданих династії і талановитих соратників і проводив вкрай невмілу внутрішню і зовнішню політику.
