Як роблять ювелірне “зерно”
Вчені вважають, що способи виготовлення зернини не змінилися за століття. Майстри володіли кількома методами її створення.
Один з них – пропустити струмінь розплавленого золота або срібла у воду через фільтр. У результаті виходить зернь неоднорідна за формою і діаметру.
Коли ж зернь виготовляють із заготовок будь-якого виду (відрізки, колечка, зерна), то ці металеві деталі розправляють в порошку, отриманому з деревного вугілля. У підсумку виходять кульки стандартного розміру.
Пайка – загадка зерні.
Питання, який вивчають не тільки вчені-історики, але й фахівці у галузі металознавства, як прикріплювалася зернь в тому чи іншому випадку, оскільки техніка припою значно відрізнялася у різних майстрів.
З’єднання кульок між собою або припій гранул на основі – тема, яка цікавила ювелірів по всі віки. В цій технології було багато особливих секретів. У деяких зразках майже не видно, як прикріплений кульку до основи.
Тонкий припій зерні й скані – рукотворне диво, засноване на властивості золота, срібла та ртуті. Ювеліри робили амальгаму з них, після чого наносили на вже готовий візерунок з скані та зерні. В сильно нагрітому предмет ртуть випаровувалася – і всі частини міцно з’єднувалися між собою.
Прийоми укладання скані та зерні відрізнялися на різних територіях. Історики в деталях вивчають не тільки, що таке зернь, але і відмінності в її виготовленні.
