Необхідність аграрної реформи
Король, хоча йому і наказують нерішучість і м’якість, зовсім не був дурним. У середині шістнадцятого століття в Європу хлинув справжній потік золота і срібла з Нового Світу. В результаті сільське господарство і промисловість багатьох країн прийшли в занепад. Навіщо ж працювати, якщо ти володієш кілограмами золота і десятками кілограмів срібла?
Однак країна Сигізмунда не брала участь в рейдах в Новий Світ. Тому було прийнято правильне рішення: збільшити кількість сільськогосподарської продукції. Тим більше, що на тлі дешевшають дорогоцінних металів вони різко дорожчали в Західній Європі.
Тому і була проведена аграрна реформа Сигізмундом II Августом в 1557 році. Вперше в історії держави були законодавчо закріплені права і обов’язки селян.
Наприклад, там вказано, що кожен хлібороб, який отримав ділянку землі від держави, повинен був працювати не тільки на своїй землі, але і на королевської. Два дні щотижня він трудився на благо держави і свого сюзерена.
Були введені в оборот раніше занедбані землі, обов’язковим стало трипілля (третина землі засаджували звичайними культурами, третина – озиминою, а третину залишали під паром – земля відпочивала, відновлювала родючість). Заборонили риболовлю під час нересту.
Деякі історики вважають, що все це було зроблено в інтересах виключно феодалів, а права рядових селян ще більше угнітали. Однак завдяки реформам ефективність сільського господарства значно зросла, заможніше стали жити як феодали, так і селяни.
