Сон Григорія Мелехова у романі Тихий Дон Шолохова твір

«Тихий Дон» – це неймовірно цікаве і легендарний твір. Роман насичений цікавими образами, сюжетними лініями і драмами.

Одним з головних персонажів роману є Григорій Мелехов, донський козак. На жаль, до війни він ніколи не замислювався над соціальними питаннями. Сім’я головного героя була небагатою, однак, шанованою. Григорій дуже любив місце, де виріс, свою роботу і господарство.

Григорій був глибоко людяної особистістю, його життєва драма, гідна поваги. Він дуже важко переживав перший бій, так як не можу вбити людину. Даним герою притаманна людяність, справедливість, рішучість. Григорія часто мучать сни, в яких відбувається все, як наяву. Один сон снився йому постійно і він не розумів, чому цей сон йому сниться.

Сон

Йдуть по полю ланцюга червоноармійців. В цій похмурій тиші, Григорій бачить, що наближаються наступаючі. Вони ростуть і збільшуються, йдуть швидким кроком, мало не спотикаються. Біжать люди з гвинтівками в вухатих шапках. Сам Григорій лежить в якомусь окопі, рухаючи затвором гвинтівки, іноді стріляє. Стріляв він влучно, та так, що червоноармійці падали і вмирали. Він вганяє нову обойму і, обернувшись, бачить, що з сусідніх окопів вискакую козаки. Вони починають бігти. На обличчях повний жах і страх. Григорій навіть чує, як скажено б’ється його серце, він починає кричати: «Стріляйте! Сволочі! Куди? Не біжіть…». Григорій намагається кричати що є сили, проте, все, що він може видавити – лише сипение.

Паніка і страх охопили головного героя. Він теж встав і почав стріляти вже немолодого червоноармійця, однак промахнувся. Той біжить на його. У солдата червоної армії безстрашне обличчя, він збуджений. Солдат біжить досить легко, майже не торкається землі. Червоноармієць підбігає ближче і Григорій може його розглянути. Головного героя охоплює паніка і жах. Він намагається смикнути затвор гвинтівки, але, от чорт, заїло. Мелехов б’є цей затвор в коліно, але ніяких результатів немає. Червоноармієць вже близько. Григорій вирішує тікати. Попереду він бачить тільки козаків, які так само, як і він – біжать. Григорій чує, що за ним ганятися, однак, посилити темп не може. Він добіг до якогось кладовища, перестрибує через огорожу і біжить поміж могил. Він думав, що врятувався, однак, тупіт позаду ставати виразніше. Григорій відчуває чуже гаряче дихання на своїй шиї. Його хапають за шинелю. Григорій починає кричати і прокидається.

Дивіться також:  Образ і характеристика Федора Подтелкова в романі Шолохова Тихий Дон

Він розуміє, що це сон.